Приклади екологічних катастроф

• -   Точкова (техногенна):

• •          1984 р. Індія (м. Бхопал) – на хімічному заводі стався витік 40 т метилізоціонату – постраждало 50 тис. осіб, загинуло – 4 500 осіб.

• •          1989 р. – поблизу м. Уфи (Росія) стався вибух продуктопро­воду – 314 осіб загинуло.

• •          26 квітні 1986 р. – аварія на Чорнобильській АЕС (площа забруд­нення склала 40 тис. км², постраждало – 4,8 млн осіб).

• •          2007 р. Львівська область – аварія потягу, що перевозив фосфор з Казахстану в Нідерланди (у результаті аварії відбулося забруднення значної території та отруєння жителів прилеглих населених пунктів).

• -    Порогова екологічна катастрофа – екологічна катастрофа Аралу (є наслідком тривалої екологічно необґрунтованої діяльності Міністерства водного господарства та Міністерства сільського господарства в Аральському регіоні).

На думку більшості науковців, сучасний стан на планеті оцінюється як кризовий, регіональні та локальні екологічні системи перебувають в різних станах – від оптимального до катастрофічного.

Сутність сучасної екологічної кризи: антропогенне навантаження на природне середовище досягло таких масштабів, за яких:

• -  природа не здатна задовольнити постійно зростаючі потреби суспільства в природних ресурсах;

• -  природа не здатна утилізувати постійно зростаючі обсяги відходів без зміни або втрати своїх властивостей та функцій.

Підтвердженнями екологічної кризи є:

1. 1.   Забруднення природного середовища (концентрація в атмосфері СО₂ є найбільшою за останні 160 тис. років).

2. 2.   Глобальні зміни клімату (наслідок викидів метану, СО₂, пору­шення концентрації озону в стратосфері).

3. 3.   Руйнування озонового екрану Землі, утворення «озонових дір» (у вересні 2000 р. зареєстрована озонова діра площею 28,3 млн км², що майже дорівнює площі Антарктиди).

4. 4.   Ерозія ґрунтового покриву.

5. 5.   Спустелювання територій (підраховано, що площа пустель зростає щорічно приблизно на 60 тис км²).

6. 6.   Деградація біосфери (скорочення чисельності та видового різнома­ніття тваринного і рослинного світу).

7. 7.   Заповнення звільнених ніш небажаними хвороботворними організмами з високою пристосувальною здатністю.

Головна умова вирішення екологічної проблеми: раціональне використання природних ресурсів, їх охорона та відтворення повинні стати нормою, основним правилом життєдіяльності сучасної людини.

Основні напрями вирішення сучасної екологічної проблеми:

• -  адміністративно-правовий – створення законодавчої бази та системи правових норм і адміністративних обмежень, направлених на дотримання принципів раціонального природокористування (запроваджен­ня еколого-правової відповідальності за нанесення еколого-еконо­мічної шкоди, екологічних нормативів тощо);

• -  освітньо-виховний – створення системи екологічної освіти та екологічного виховання членів суспільства. Мета – послідовне форму­вання знань про закономірності взаємодії суспільства та природи, формування екологічної свідомості;

• -  пропагандистський – пропаганда екологічних знань та природо­охоронних ідей;

• -  економічний – розробка та запровадження системи економічних стимуляторів раціонального природокористування (платне природоко­ристування, штрафи за нанесення еколого-економічної шкоди, державні інвестиції в природоохоронні проекти, премії за досягнення в природоохоронній діяльності);

• -  техніко-технологічний – наукове обґрунтування та практичне впровадження таких виробничо-технологічних процесів, які б забезпе­чували раціональне використання природних ресурсів, а вплив на природні екосистеми був мінімальний.