Тема 1. Вступне заняття

Мета: ознайомити учнів з середовищем інтелектуального дозвілля, метою та методами діяльності клубу. Розповідь про клуб, історію інтелектуального руху на Львівщині. Традиції інтелектуального руху у нашому регіоні. Розвивати зацікавленість у інтелектуальній ігровій діяльності та почуття поваги до надбань і досягнень попередників. Ознайомлення учнів з турнірами у яких їм можливо доведеться брати участь. Перегляд матеріалів з записом інтелектуальних ігор.

1. Теоретичний матеріал

Метою роботи Клубу інтелектуального дозвілля виступає гармонійний розвиток особистості, створення сприятливого середовища для реалізації молодіжних ініціатив, пошук та підтримка обдарованих дітей, профілактика підліткової злочинності шляхом залучення молоді до інтелектуальної ігрової діяльності.

Основні напрямки діяльності Клубу:

- популяризація інтелектуальної ігрової діяльності;

- укладання методичних посібників та рекомендацій;

- проведення семінарів та тренінгів серед педагогів-організаторів, керівників гуртків, тренерів;

- створення мережі регулярних чемпіонатів або разових турнірів з інтелектуальних ігор у навчальних закладах Львівщини, підготовка команд до загальнообласних заходів;

- координація та консолідація зусиль різних структур в плані забезпечення змістовного молодіжного дозвілля.

Перевагами розробки виступає її універсальність (заходи можна проводити будь-де: клас, кімната, аудиторія, актова зала), адаптованість до шкільної програми (запитання та завдання складені на основі шкільної програми), мобільність (її легко можна пристосовувати до заходів, які проводяться у школі, як профільних: тиждень хімії, математики, правового виховання), так і загальних: тиждень екології, День Матері, День Захисників Вітчизни, Шевченкіада), популярність серед самих дітей, порівняна дешевизна (щоб провести захід потрібно приміщення, столи, стільці, пакет завдань) – тому її можуть використовувати навчальні чи позакласні заклади фінансові можливості яких обмежені.

Крім того на даний час в межах області проводиться досить багато турнірів різних рівнів участь у яких із задоволенням можуть демонструвати свій інтелект учні вашого закладу.

Тема 2: Запитання – основа гри.

Мета: ознайомити учнів з вимогами до запитання в інтелектуальних іграх, планом побудови запитань; виробити вміння складати запитання, знаходити незвичайне в звичайному.

1. Теоретичний матеріал.

Чим відрізняється гра “Що? Де? Коли?” від багатьох вікторин? Формально нічим. Але по суті відмінність є великою, i міститься вона в екстремальних ситуаціях, які заставляють гравців, напружуючи всі сили, знаходити одне єдине ефектне рішення деякої проблеми – запитання.

Мудра інформація, яку можна знайти i прочитати, відкривши потрібний довідник, сама по co6i не є запитанням для гри “Що? Де? Коли?”.

Вимоги до питань можна поділити на два види: формальні i неформальні.

1) Формальні вимоги:

а) відповідь повинна бути лише одна єдино правильна – тобто не мати двох i більше варіантів відповіді. Неприємності такого роду зустрічаються дуже часто. Щоб звільнитись від такого браку в запитання додають якусь інформацію, яка відноситься тільки до заданого об’єкта. Відомі гравці це називають “міткою”. А тоді досить по-новому сформулювати запитання.

б) коректність запитання – тобто в запитанні повинна міститись лише перевірена i підтверджена інформація в письмових джерелах, а не думки i плід фантазії автора. Тому, написавши запитання, завжди вказують інформацію про джерело, яке використовують в запитанні.

в) новизна запитання – тобто це запитання в гpi звучить вперше i ніде раніше не використовувалось.

2) Неформальні вимоги:

1) Не пиши запитання, на які ти сам не хотів би відповідати.

Красиве запитання поєднує в coбi i логіку, i фантазію, спирається i на ерудицію, i на інтуїцію. Інформація, що містить запитання, є необхідною i достатньою для знаходження правильної відповіді, а форма подачі своєрідна i цікава. При цьому в запитанні повинна бути ниточка, потягнувши за яку, можна розмотати весь клубок. Інша справа, що вона є прихована i обвита хибними шляхами, які необхідно знайти i відкинути.

Готових рецептів, як написати хороше запитання дати не можна, бо запитання – це маленький літературний твір, це – акт творчості i будь-який подібний акт оцінюється суб’єктивно.

Але окреслити деякі штрихи цього процесу можна. Для початку потрібно знайти цікаву інформацію – пізнавальну, пікантну, в загальному яку-небудь, тільки не нудну.

Знайшовши інформацію, не поспішайте зразу ж писати запитання. Обдумайте матеріал з ycix сторін, згадайте, що ви знаєте по цій темі i можете застосувати, проаналізуйте, які асоціації викликає у вас предмет запитання, пошукайте можливість для гри словами, i зовсім може бути, що ви побудуєте запитання зовсім не таке, як хотіли спочатку, а більш тонше, вишуканіше, цікавіше. Запитання може бути одноходовим, а може бути дво-, три- i багатоходовим. Складність запитання визначається переважно кількістю ходів, які необхідно зробити при його розв’язанні. Хід – це проміжна проблема, вирішення якої дає необхідну інформацію для відповіді на запитання в цілому. Часто буває так, що частина інформації відома добре, а частина – не дуже. Ніколи не потрібно ставити маловідому інформацію у відповідь. Якщо загадково звучить запитання – це непогано, а якщо відповідь – тоді ні. В цьому випадку потрібно подивитися, чи не буде краще, коли переставити інформацію з відповіді, а загадати, відповідно те, що ви хотіли сказати в запитанні.

Хороші запитання для гри “Що? Де? Коли?” та інших інтелектуальних ігор повинні нести розумовий i моральний розвиток для всіх, хто бере участь в його написанні i в процесі знаходження відповідей.

Базу запитань можна поповнити наступним чином:

1. Інтернет, сайт ЛОЛІТ.

2. Запитання складені гуртківцями.

3. Пакети запитань на електронних носіях надані укладачами

посібника.