Класифікація інвестиційних проектів за видами [42, с. 93]

Критерії	Вид проекту
Об’єкт інвестування	Фінансовий Реальний (виробничий) Інтелектуальний
Напрямки використання	Споживчий Паперовий (фіктивний) Підприємницький
Напрямки інвестування (форми)	Прямий ( у виробничі фонди) Портфельний Венчурний (інноваційний) Мегаполісний Галузевий та регіональний Міжнародний
Розмір інвестування	Великий Середній Малий
Мотивація	Вимушений Що забезпечує позиції на ринку З метою зменшення витрат, та збільшення доходу З метою отримання надприбутку
Рівень ризику	Безризиковий Мінімальний ризик Середній ризик Високоризикований Авантюрний
Рівень технологічної готовності	Початковий Попередній Готовий до будівництва або експлуатації Потребуючий розширення виробництва, реконструкції, технічного переоснащення

Життєвий цикл проекту є базовим вихідним поняттям для дослідження проблем реалізації проекту, фінансування робіт, прийняття рішень про доцільність капіталовкладень та деталізації проекту. Незалежно від розміру, обсягу і вартості виконуваних операцій будь-який проект у власному розвитку проходить періоди задуму, підготовки, реалізації, закінчення та ліквідації. Всі ці стани проекту, як правило поділяються на складові, які дістали назви "фаза", "етап", "стадія". Сьогодні не існує єдиного підходу до розподілу процесу реалізації проекту на складові елементи. Це пояснюється відмінностями в підходах учасників проекту до поділу проекту на найважливіші відправні точки, які дозволяють планувати, відслідковувати, контролювати та оцінювати розвиток проекту, коригувати його реалізацію [35, c. 43].

Найчастіше проектний цикл поділяють на такі фази: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну, котрі у свою чергу поділяються на стадії. Даний підхід активно застосовується у практиці проектного аналізу. Передінвестиційна фаза включає наступні етапи: формулювання; розробка та експертиза; детальне проектування. Інвестиційна фаза охоплює роботи, які можна об’єднати у такі стадії: підготовка і проведення тендерів; інженерно-технічне проектування; будівництво; виробничий маркетинг; навчання персоналу. Основними стадіями експлуатаційної фази є здача в експлуатацію, виробнича експлуатація, заміна та оновлення, заключна оцінка проекту.

Життєвий цикл інвестиційного проекту та його основні стадії – передінвестиційна, інвестиційна та експлуатаційна стадії (рис.1.1.1).

Для передінвестиційної фази проектування є характерною певна послідовність виконання робіт (стадій). Для підприємства існує наступна послідовність виконання робіт:

Формулювання проекту. На даному етапі керівництву підприємства необхідно проаналізувати поточний стан підприємства і визначити найбільш пріоритетні стратегії його подальшого розвитку.

Розробка проекту. Після того як була здійснена перша перевірка бізнес – ідеї, необхідно розвивати її до того моменту, коли можна прийняти тверде рішення – позитивне або негативне. На цьому етапі потрібне постійне уточнення і удосконалення плану проекту у всіх його напрямах – комерційному, технічному, фінансовому, економічному, інституційному. Надзвичайно важливим на даному етапі є пошук і збір вихідної інформації. Від вміння правильно інтерпретувати дані, котрі з`являються у процесі проектування, залежить успіх реалізації проекту.

Рис.1.1.1 Життєвій цикл інвестиційного проекту [56, c. 134]

Експертиза проекту. Перед початком реалізації проекту робиться його кваліфікована експертиза. Якщо фінансування проекту здійснюється за рахунок стратегічного інвестора (кредитного або прямого), то інвестор сам проводить експертизу з допомогою консалтингової фірми. Якщо підприємство планує здійснення інвестиційного проекту за рахунок власних коштів, то експертиза проекту також потрібна для перевірки правильних положень проекту. Саме на цій стадії приймається остаточне рішення про його прийняття або відхилення.

Як відомо, для здійснення інвестування можуть використовуватись як власні так і різного роду залучені кошти. Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає такі джерела фінансування інвестиційного проекту:

1. власні фінансові внутрішньогосподарські суб’єкти та внутрішньогосподарські резерви;

2. залучені фінансові засоби;

3. фінансові засоби, одержані від продажу акцій;

4. пайові та інші внески членів трудових колективів, громадян, юридичних осіб; грошові кошти, централізовані об`єднаннями підприємств;

5. засоби позабюджетних фондів;

6. кошти держбюджету;

7. кошти іноземних інвесторів.

В інвестиційній політиці у разі ухвалення інвестиційних рішень акціонерні компанії спираються на зовнішні та внутрішні джерела фінансування проектів. Зовнішні джерела складаються з акціонерного і позикового капіталів. Відповідно, позиковий капітал може бути короткостроковим (кредити постачальників і позики кредитних установ) і довгостроковий (облігаційні та іпотечні кредити).

Внутрішні джерела фінансування складаються із нерозподіленого прибутку, амортизаційного фонду і капіталу, отриманого внаслідок розпродажу майна, стягнення дебіторської заборгованості тощо.

Співвідношення між внутрішніми і зовнішніми джерелами фінансування інвестицій може бути різним у різних корпораціях залежно від умов надання кредитів, фінансової стійкості корпорацій і становища на фондовій біржі тощо. На практиці різні чинники для окремих корпорацій можуть відігравати важливішу чи менш важливу роль.