Міністерство освіти і науки україни Національна юридична академія україни

імені ярослава мудрого

Навчально-методичний посібник

для самостійної роботи

та семінарських занять

з навчальної дисципліни

“історія держави і права

зарубіжних країн”

(відповідно до вимог ECTS)

для студентів І курсу

Харків

2007

З м і с т

1. Вступ.................................................................................	3
2. Загальний розрахунок годин лекцій, семінарських занять, самостійної роботи..................................................	5
3. Програма навчальної дисципліни “Історія держави і права зарубіжних країн”.....................................................	6
4. Плани семінарських занять з історії держави і права зарубіжних країн..................................................................	22
5. Поточний (модульний) та підсумковий контроль знань студентів.....................................................................	40
6. Індивідуальна робота студентів......................................	43
7. Критерії оцінки успішності студентів з навчальної дисципліни “Історія держави і права зарубіжних країн”..	44
8. Контрольні питання для підготовки до іспиту..............	46

1. Вступ

Курс “Історія держави і права зарубіжних країн” є фундаментальною, базовою юридичною дисципліною і вимагає під час вивчення засвоєння величезного обсягу законодавства й фактажу, а також уміння аналізувати цей матеріал та робити самостійні висновки.

Дисципліна викладається з метою ознайомлення студентів на прикладі найзначніших світових типів державно-правових систем з історією виникнення і розвитку головних інститутів держави і права, показати закономірності та напрями їхнього розвитку, навчити самостійно аналізувати як окремі нормативні акти, так і більш загальні державно-правові явища. Такі знання і навички сприятимуть кращому розумінню державно-правових реалій сучасності, сутності, негативних та позитивних сторін чинного права, а також допоможуть прогнозувати їхню подальшу еволюцію.

Студенти повинні мати уяву про: предмет і метод історії держави і права; місце дисципліни у системі юридичних наук; методологію її викладання і вивчення; зміст головних категорій історико-правової науки; її основні теоретичні напрямки; періодизацію курсу історії держави і права зарубіжних країн; становлення держави і формування права; закономірності та особливості виникнення та розвитку держави і права; вплив економіки на еволюцію державного ладу, права та правове становище окремих соціальних груп населення; основні типи й системи права, джерела та галузі матеріального та процесуального права, чітку тенденцію демократизації державних інститутів та поступове надання пріоритету правам і свободам людини.

Вивчення історії держави і права зарубіжних країн здійснюється шляхом комбінування лекційного курсу, семінарських та індивідуальних занять, консультацій, виконання самостійних завдань з використанням схем, таблиць, карт, методичних рекомендацій, проходження поточного модульного контролю (ПМК).

Підсумковою формою контролю знань є іспит для перевірки рівня засвоєння учбового матеріалу, уміння його аналізувати та використовувати для вирішення конкретних завдань.

Успішне оволодіння курсом історії держави і права зарубіжних країн передбачає, що студенти повинні:

– з н а т и предмет, метод та сучасний стан проблем науки історії держави і права зарубіжних країн; головні типи держави, особливості, притаманні їхньому державному ладу та соціальному устрою, правовим системам; закономірності буржуазних революцій, засади і принципи розбудови буржуазної держави; головні буржуазні (континентальна та англосаксонська) системи права, їхні джерела та принципові положення; найважливіші правові кодифікації ХІХ-ХХ ст.; зміни у державному ладі та правових інститутах у XX ст., тенденції до зближення правових систем та утворення великих міждержавних об’єднань;

– в і л ь н о о р і є н т у в а т и с я у системі основних джерел з історії держави і права зарубіжних країн;

– у м і т и аналізувати правові акти та інші документи за допомогою різних наукових методів, спираючись, передусім, на принцип історизму та порівняльно-правовий метод; використовувати у практичній діяльності знання головних засад континентальної та англосаксонської систем права; використовувати знання курсу історії держави і права зарубіжних країн у практичній діяльності для удосконалення чинного законодавства України; на основі історико-правових знань самостійно робити прогнози суспільно-політичного життя та правового розвитку України.