3. Імітаційне моделювання систем масового обслуговування.

3. Формулювання проблеми та змістовна постановка завдання.

Імітаційна модель, яку треба побудувати, повинна бути багатоцільовою. Вона повинна дозволити вирішити кілька різних завдань, тобто вирішити деяку проблему. Проблема відрізняється від завдання тим, що точні методи її рішення не відомі.

Проблема завжди є комплексною й складається з декількох завдань. Тому, формулюючи проблему й розробляючи модель для її рішення, потрібно в першу чергу визначити мету моделювання, потім вивчити об’єкт моделювання (систему або процес), визначити межі, в яких проводиться дослідження. На цьому етапі моделювання широко залучаються фахівці, які мають досвід роботи з експлуатації системи й можуть бути експертами при розробці змістовної постановки завдання.

Після завершення цього етапу на змістовному рівні описуються основні характеристики системи, вхідні і вихідні змінні, їхній взаємозв’язок, зовнішні впливи на систему, визначаються основні критерії функціонування системи й обмеження. Подальше уточнення й формалізацію моделі виконують на етапі створення концептуальної моделі.

2. Розробка концептуальної моделі.

Концептуальною називається абстрактна модель, що відбиває причинно-наслідкові зв’язки, властивості досліджуваного об’єкта в межах, встановлених цілями дослідження. Це формальний опис об’єкта моделювання, що відбиває концепцію (погляд дослідника на проблему). Ця модель існує в уяві розробника, тобто вона по своїй природі суб’єктивна.

При розробці концептуальної моделі необхідно:

• визначити цілі моделювання;

• сформулювати цільові функції (критерії якості) системи, що моделюється;

• вибрати ступінь деталізації моделі;

• описати вхідні, вихідні змінні й параметри моделі;

• привести функціональні залежності, які описують поводження змінних і параметрів;

• описати обмеження й можливі зміни величин;

• розробити структурну схему концептуальної моделі й скласти опис її функціонування.

При побудові концептуальної моделі об’єкта істотним є виділення й опис станів об’єкта. Динаміку поводження системи задають шляхом опису переходів з одного стану в інший в просторі станів. Імітаційне моделювання, по суті, складається з динамічного відбиття станів протягом певного відрізку часу (часу моделювання).

2. Вибір ступеня деталізації опису об’єкта моделювання.

В процесі імітаційного моделювання дуже важливо визначити ступінь точності опису реального процесу для отримання достовірної інформації шляхом моделювання.

Точність опису об’єкта (рівень деталізації) залежить від цілей моделювання, заданих обмежень і можливості отримання вхідних даних із заданою точністю.

Більш детальна модель буде точнішою, однак вона буде й складнішою й дорожчою. Для її побудови, перевірки, документування й використання потрібні більші витрати. Таким чином, доводиться шукати компроміс між деталізацією й точністю моделі, та її вартістю. На мал.3.1 видно як змінюються показники моделі залежно від обраної точності моделі.

Ступінь деталізації моделі можна оцінити кількісно. Для цього зазвичай беруть відношення реального часу роботи системи до часу її моделювання. Чим точнішою є модель, тим менше це відношення.

Мал. 3.1