Порядок проведення досліду

1. Датчик № 1 підключають до приладу ИД‑70.

2. Балку навантажують попереднім навантаженням, при цьому записують показання приладу.

3. Навантаження збільшують рівними ступенями тричі, кожного разу записуючи показання приладу.

4. Повторюють операції 1,2,3 для всіх інших датчиків по черзі, записуючи всі показання до журналу.

5. Підключають до вимірювача деформацій ИД‑70 датчик, наклеєний на тарувальній балці, і, навантажуючи балку ступенями, записують показання приладу при всіх рівнях навантаження.

Обробка результатів випробувань

Для тарувальної балки знаходять приріст нормального напруження в перерізі, де наклеєно датчик

, /8.2/

де , .

Далі, відносячи приріст напружень до приросту показань приладу, знаходять ціну поділки приладу:

/8.3/

Отримане значення k використовують для визначення напружень у двотавровій балці:

/8.4/

де A_і - приріст показань приладу для і-го датчика.

За значеннями _і будуємо епюру дослідного розподілу напружень по висоті перерізу, а за формулою /8.1/ - теоретичну епюру, причому тут необхідно врахувати, що

М_z =,

I_z - визначається за сортаментом, у_і - за схемою наклеювання датчиків (рис.8.1).

Контрольні питання

1. Як розподіляються нормальні напруження по висоті перерізу балки при прямому поперечному згині?

2. Як визначають ціну поділки приладу?

3. Як знаходять дослідні значення напружень?

Лабораторна робота № 9 Дослідження переміщень перерізів двоопорної балки

Мета роботи - визначити дослідним шляхом значення прогинів і кутів повороту перерізав двоопорної балки і порівняти їх з теоретичними.

Під дією зовнішніх сил поздовжня вісь балки викривлюється, а її поперечні перерізи переміщаються. Зігнуту вісь балки називають пружною лінією. Розрізняють два види переміщень поперечних перерізів - прогини y і кути повороту .

Для теоретичного визначення цих величин найчастіше використовують метод початкових параметрів або енергетичний метод (правило Верещагіна).

Опис дослідної установки

При дослідженні переміщень y двоопорній балці використовують установку СМ‑4А (рис.9.1), яка складається з таких основних частин: балки 10, двох опорних стояків 5 і 12, індикаторного стояка 6 і гирьової підвіски 9. Балку виготовлено зі сталевої штаби прямокутного перерізу 6х40 мм. Опорний стояк 5 зроблено рухомим для зміни довжини прольоту балки. Навантаження балки здійснюється за допомогою гирьової підвіски 9 і набору вантажів. Прогини в будь-яких перерізах прольоту і кути повороту дослідних перерізів балки вимірюють індикаторами годинникового типу 13 з ціною поділки 0,01 мм.

Порядок проведення досліду

Установити опорні стояки, гирьову підвіску та індикаторні стояки в досліджуваних перерізах балки.

Переконавшись у справній роботі індикаторів, установити на гирьову підвіску невеликий вантаж, вага якого приблизно дорівнює 10% від P. Показання індикатора при цьому навантаженні зафіксувати як початок відліку. Початкове навантаження усуває зазори в кріпленнях балки і забезпечує стабільну роботу вимірювальних пристроїв. Навантажити гирьову підвіску вантажем Р і зафіксувати показання індикаторів. Здійснити розвантаження до первісної величини вантажу і перевірити повернення стрілок індикаторів у вихідне положення. Для отримання більш достовірних результатів випробування повторюють 2-3 рази.