
- •1. Утворення і розвиток Галицько-Волинської держави
- •1.1.Передумови утворення
- •1.1. Об'єднання Волині і Галичини
- •1.2. Розбудова держави за Данила Галицького
- •Галицько - Волинське князівство в кінці XIII— на
- •2. Система органів влади і управління
- •2.1. Верховна влада
- •2.1. Боярська рада
- •2.4. Система управління
- •3.Основні риси права
- •Джерела права
- •3.2. Руська правда
- •3.3. Церковне право
- •3.4. Князівське законодавство
- •3.5. Магдебурзьке право
- •Висновок
- •Перелік використаної літератури:
Висновок
Після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство було опорою української державності, що захиталася в період феодальної роздробленості Русі. У цій ролі обидва князівства перейняли велику частку київської спадщини щодо державного устрою, правових основ, системи управління державою й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель Польщею. Тим самим у переломний момент історії вони зберегли в українців, почуття культурної та політичної ідентичності, забезпечили подальший розвиток руської етнічної спільності і зберегли при цьому етнографічні регіональні особливості .
За своєю класовою сутністю Галицько-Волинська держава була феодальною, а за формою – єдина держава з двірсько-вотчинною системою управління, на чолі якої стояв монарх – великий князь.
Сформований в Галицько-Волинській державі державний апарат, його центральні і місцеві органи, військові сили являли собою ефективну зброю зміцнення панування феодалів, придушення опору експлуатованих трудящих мас.
Разом із формуванням і розвитком Галицько-Волинської держави складалося і продовжувало розвиватися право Давньої Русі. Найважливішою законодавчою пам'яткою права є Руська Правда. В той же час вона являє собою одну із найважливіших пам’яток середньовічного права. Право Галицько-Волинської держави, як і Київської Русі в цілому, створювалося на місцевому, вітчизняному ґрунті - “звичаєвому праві”, в ньому відображалися відносини, притаманні Русі, закріплялися порядки, обумовлені природою феодального суспільства, що складалося. Право Галицько-Волинського князівства було правом привілей. В його нормах передбачалося привілейоване становище представників пануючого класу феодалів, неповноправність і безправність народних мас. Магдебурзьке право закріплювало привілеї іноземних майстрів, які оселялися в українських містах, церковне право – привілеї церкви і священиків.
Перелік використаної літератури:
1. Субтельний О. Україна Історія. – К.: Либідь, 1991.
2.Історія України. Під редакцією В.А.Смолія. - К., Альтернативи, 1997.
3. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посібник: У 2-х ч. – Одеса, 1999
-
Історія держави і права України: Хрестоматія. – К., 1992.
-
Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. – Львів, 1996.
-
Крип'якевич І. Історія України. – Львів, 1990.