3. Господарський кругообіг
Модель господарського кругообігу — це модель економічної системи, що описує потоки товарів і послуг, якими обмінюються економічні суб'єкти, збалансовані потоками грошових платежів.
У макроекономіці розрізняють два типи кількісних перемінних: запаси і потоки.
Запас — показник, вимірюваний як кількість на даний момент.
Потік — величина, вимірювана як кількість в одиницю часу.
Наприклад, запас — майно споживача, потік — його доходи і витрати; запас — кількість безробітних, потік — кількість тих, хто втрачає роботу; запас — накопичений капітал в економіці, потік — обсяг інвестицій; запас — державний борг, потік — дефіцит бюджету.
У теорії макроекономіки розрізняють три основні моделі кругообігу.
Модель кругообігу в закритій економіці, у якій беруть участь тільки дві групи економічних суб'єктів: домашні господарства і фірми (рис. 1.1).
Р
Ринки продуктів Доходи фірм Витрати на споживання
Фінансові ринки
Домогосподарства
Фірми
Ринки ресурсів Заощадження Інвестиційні кошти Інвестиційні витрати Витрати фірм на
ресурси Доходи факторів
виробництва
ис.
1.1. Модель господарського кругообігу в
закритій економіці без участі держави
У цій моделі відсутні держава і зовнішній світ, тобто передбачається замкнута економічна система, де доходи одних економічних суб'єктів показуються як витрати інших економічних суб'єктів. Наприклад, витрати фірм на ресурси в той же час виступають як доходи домашніх господарств, а потік споживчих витрат складає доход фірм від продажу готової продукції. Модель припускає, що обсяг продажів фірм дорівнює обсягу доходів домашніх господарств. Потоки «доходи-витрати» і «ресурс-продукція» відбуваються одночасно в протилежних напрямках і постійно відновляються.
Щоб у даній моделі спостерігалася рівновага, що необхідно випливає:
а) національний доход повинний дорівнювати витратам на його придбання:
Y = споживчі витрати + планові інвестиції. Якщо ж крім запланованих інвестиційних витрат існують непланові інвестиції, то економічна система виходить з рівноваги;
б) дотримання тотожності інвестицій і заощаджень на фінансовому ринку: З + I = З + S чи І = S, оскільки витрати на ВВП і доходи, отримані в результаті його виробництва, рівні.
Держава бере участь у регулюванні економіки трьома основними способами (рис. 1.2.):
а) збирає податки і здійснює соціальні виплати визначеним категоріям громадян: тим, хто «ще» не працює (наприклад, стипендії), і тим, хто «уже» не працює (пенсії, посібника). Податки держава збирає і з підприємств, і з окремих громадян, але в моделі кругообігу передбачається, що економічні суб'єкти розділені по функціональному призначенню і власники фірм, що сплачують податки, знаходяться в сфері домогосподарства. Тому домогосподарства сплачують податки, одержуючи трансферти, різниця між ними утворить чисті податки;
б) виступає як покупець на ринку благ, де здійснюються державні закупівлі товарів і послуг. Державні закупівлі — це закупівлі на будівництво і утримання шкіл, доріг, армії і державного апарату управління. Крім витрат на товарному ринку держава здійснює витрати на оплату праці державних службовців, тому ці витрати також входять у державні закупівлі;
в) впливає на економіку, регулюючи кількість грошей в економіці. Державні витрати по закупівлі і податки, як правило, не збігаються по величині. Різниця між чистими податками і державними витратами утворить заощадження держави. Якщо заощадження держави - величина позитивна, то вони складають бюджетний надлишок, якщо негативна - бюджетний дефіцит, що може бути профінансований емісією грошей чи облігацій.
Уряд Держ закупів Чисті податки Держ займи
Р
Ринки продуктів Доходи фірм Витрати на споживання
Фінансові ринки
Домогосподарства
Фірми
Ринки ресурсів Заощадження Інвестиційні кошти Інвестиційні витрати Витрати фірм на
ресурси Доходи факторів
виробництва
ис.
1.2. Модель господарського кругообігу в
закритій економіці за участю держави
Заощадження держави, як і заощадження домогосподарств, направляються в сектор майна.
Модель кругообігу за участю закордону.
Ще складніше стає модель, коли в неї вводиться іноземний сектор, що замкнуту систему перетворює у відкриту економіку. Іноземний сектор (зовнішній світ, закордон) зв'язаний з економічною системою трьома способами:
а) через імпорт товарів і послуг;
б)через експорт товарів і послуг;
в) через міжнародні і фінансові організації.
Реальний і грошовий потоки відбуваються вільно, якщо сукупні витрати домашніх господарств, фірм, держави і зовнішнього світу дорівнюють сукупному обсягу виробництва.
Різниця між експортом і імпортом утворить чистий експорт, що направляється на ринок благ, але не надходить у сектор майна.
Якщо експорт не покриває імпорту, то різниця повинна бути оплачена за допомогою позик в іноземних фінансових чи посередників шляхом продажу реальних чи фінансових активів іноземним покупцям. Такі операції називаються чистим припливом капіталу.
Приплив капіталу — чиста величина, отримана за допомогою позик в іноземних фінансових посередників, а також за допомогою продажу реальних чи фінансових активів іноземним покупцям.
Відтік капіталу — чиста величина кредитів, виданих іноземним позичальникам, і засобів, використаних для покупки реальних чи фінансових активів в іноземних продавців.
У ринковій економіці витрати одного суб'єкта є доходом іншого суб'єкта, і навпаки. У зв'язку з цим усі бюджети економічних суб'єктів взаємозалежні, а в економіці країни виникає кругообіг грошей. З цих позицій кругообіг являє собою сукупність бюджетів всіх економічних суб'єктів у їхньому взаємозв'язку.
Господарський кругообіг може бути представлений чотирма способами:
а) рівнянням;
б) таблицею (матрицею);
в) діаграмою (схемою);
г) бухгалтерським рахунком, що використовується для побудови системи національного рахівництва.
Основні потоки народногосподарського кругообігу представлені у виді схем (рис. 1.1-1.2). У відкритій економіці з державним утручанням з потоку «доходи і витрати» відбуваються «вилучення» і одночасно уливання додаткових засобів у виді «ін'єкцій».