1.6. Докази в адміністративному процесі

Розглядаючи справи в адміністративному суді для вста­новлення наявності або відсутності обставин, що обґрунто­вують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, суд повинен представити докази, якими відповідно до статті 69 КАСУ є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх пред­ставників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або ви­требувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

У статті 70 КАСУ зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета до­казування. Сторони мають право обґрунтовувати належ­ність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом у вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджува­тися ніякими іншими засобами доказування, крім випад­ків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, вста­новлених статтею 72 КАСУ, де зазначено підстави для звільнення від доказування, якими є:

1. обставини, встановлені судовим рішенням в ад­міністративній, цивільній або господарській справі, що на­брало законної сили, не доказуються під час розгляду ін­ших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини;

2. обставини, визнані судом загальновідомими, не по­трібно доказувати;

3. обставини, які визнаються сторонами, можуть не до­казуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання;

4. вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали за­конної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяль­ності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду, лише в питаннях, чи було діяння та чи вчинене воно цією особою.

1.7. Строки в адміністративному процесі

Строки в адміністративному процесі — це встанов­лені законом або судом строки, в-межах яких вчиняються процесуальні дії.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Статтею 99 КАСУ передбачено такі строки звернення до адміністративного суду:

1. для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

2. для захисту прав, свобод та інтересів особи КАСУ й іншими законами можуть встановлюватися будь-які стро­ки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено іншого, обчислюються з дня, коли особа дізна­лася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

3. якщо законом встановлено можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністратив­ного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами роз­гляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

У статті 100 КАСУ зазначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для від­мови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернен­ня до суду поважною, адміністративна справа розглядаєть­ся і вирішується в порядку, встановленому КАСУ.

Позовні заяви приймаються до розгляду адміністратив­ним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесу­альний строк, встановлений судом, — продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує з інформуванням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття на судове засідання осіб, які були належним чином сповіщені, не перешкоджає розгля­ду клопотання.

Ухвала суду про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі.

Перебіг процесуального строку починається з наступно­го дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, що визначається роками, закінчується у від­повідні місяць і число останнього року цього строку. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповід­не число останнього місяця цього строку. Якщо закінчен­ня строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчуєть­ся в останній день цього місяця.

Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, що повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закін­чення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або кошти здано на пошту чи передано іншими відповідни­ми засобами зв'язку.

Зупинення провадження в адміністративній справі зу­пиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністра­тивній справі. Перебіг процесуальних строків продов­жується з дня поновлення провадження.

Висновки: Суд, вирішуючи справу, керується принципом верхо­венства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та ви­значають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд за­стосовує принцип верховенства права з урахуванням судо­вої практики Європейського Суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неоднозначності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Суд під час вирішення справи керується принципом за­конності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повнова­жень та у спосіб, що передбачені Конституцією та закона­ми України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'я­зковість яких надана Верховною Радою України. Суд засто­совує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.