Висновок

Таким чином, вжиття заходів для забезпечення позову — право, а не обов'язок господарського суду.

Суд, як правило, дуже ретельно аналізує ситуацію перед тим як вирішити питання про забезпечення позову, оскіль­ки з переліку самих заходів забезпечення можна зробити висновок, що вони ставлять у складне становище відпові­дача і можуть навіть завдати йому збитків.

Отже, адвокат — представник позивача, приймаючи рі­шення про подання до господарського суду заяви про вжит­тя заходів щодо забезпечення позову, повинен скласти йо­го мотивовано та переконливо.

Таким чином, участь адвоката в цивільному процесі по­лягає у здійсненні ним представництва та захисту суб'єк­тивних майнових і особистих немайнових прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб (громадян і юридич­них осіб) та у сприянні суду у всебічному, повному й об'єктивному розгляді обставин справи, прав та обов'язків сторін.

Під час здійснення професійної діяльності адвокату на­дається право представляти та захищати права й інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх судових органах і на всіх стадіях цивільного судочинства. Для ве­дення справи в суді адвокат повинен мати повноваження, підтверджені ордером.

Підвідомчий господарським судам спір може бути пере­дано сторонами на вирішення третейського суду (арбітра­жу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають під час укладання, зміни, розірван­ня та виконання господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Сторонами в господарському процесі — позивачами і відповідачами — можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист пору­шеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.