Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЦИВІЛ. ПРОЦЕС - Робоча навчал.програма - ІУ кур....doc
Скачиваний:
18
Добавлен:
05.11.2018
Размер:
466.43 Кб
Скачать

3. Найважливіші світоглядні ідеї та категорії, які підлягають засвоєнню під час вивчення дисципліни «Цивільний процес»:

- справедливість, добросовісність, законність, доступність правосуддя, гласність та відкритість судового розгляду, право на правову допомогу;

- змагальність, диспозитивність, безпосередність процесу у цивільних справах, здійснення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень;

- цивільна юрисдикція, підсудність цивільних справ, їх види;

- види цивільного судочинства та стадії цивільного процесу;

- докази та доказування у цивільному процесі;

- учасники цивільного процесу, їх процесуальні права та обов’язки;

- особливості цивільної процесуальної форми;

- процесуальні документи, їх форма і зміст;

- судові рішення, процесуальні особливості їх ухвалення, набрання ними законної сили;

- оскарження судових рішень;

- апеляція, касація, перегляд за нововиявленими та винятковими обставинами;

- зверенння судових рішень до виконання, процесуальні повноваження суду у процесі примусового виконання судових рішень.

4. Мета та завдання вивчення дисципліни «Цивільний процес».

Метою вивчення даної навчальної дисципліни є засвоєння студентами значення норм та інститутів цивільного процесуального права, які регулюють законодавчо закріплений порядок здійснення правосуддя в цивільних справах по спорах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, житлових, земельних та інших правовідносин, а також у справах наказного та окремого провадження, у зв’язку з переглядом судових рішень в апеляційному та касаційному провадженнях, у зв'язку з винятковими та нововиявленими обставинами.

Відповідно завдання вивчення навчальної дисципліни полягають у засвоєнні студентами основних положень чинного цивільного процесуального законодавства України. Студенти повинні набути навичок щодо користування відповідними нормативними актами, вмінь вирішувати конкретні практичні питання, пов’язані з застосуванням норм цивільного процесуального права з врахуванням змін у поточному законодавстві, складати найбільш важливі процесуальні документи.

Успішне оволодіння навчальною дисципліною повинно розглядатися студентами як умова становлення фахівця-юриста, який володіє високою професійною культурою і кваліфікацією.

Вивчення навчальної дисципліни «Цивільний процес» передбачає досягнення такого рівня підготовки студента, при якому він повинен:

з н а т и:

1) на понятійному рівні: предмет, метод, інститути, систему цивільного процесуального права; джерела, принципи цивільного процесуального права; поняття цивільної процесуальної право- та дієздатності; поняття, ознаки цивільної процесуальної форми;

2) на фундаментальному рівні: цивільно-процесуальні правовідносини, їх елементи; суб’єктний склад учасників цивільного процесу; процесуальні строки, зміст інститутів цивільної юрисдикції та підсудності; докази і доказування в цивільному процесі; поняття позову, стадій цивільного процесу; позовне, наказне, окреме, апеляційне, касаційне провадження; процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах;

3) на практично-творчому рівні: методи вирішення практичних завдань з цивільного процесу.

- в м і т и:

1) на репродуктивному рівні: відтворювати основні поняття та конструкції цивільного процесуального права; складати процесуальні документи;

2) алгоритмічному рівні: застосовувати загальні та спеціальні норми цивільного процесуального права, інших галузей права при вирішенні практичних завдань; розв’язувати тести, задачі та виконувати індивідуальні завдання;

3) на евристичному рівні: аналізувати положення та інститути цивільного процесуального права; узагальнювати юридичну практику; виступати консультантом у розв’язанні практичних завдань; аналізувати та складати процесуальні документи;

4) на творчому рівні: вичерпно, логічно і творчо викладати інформацію в усній і письмовій формі; аналізувати юридичну практику; висловлюватися та дискувати, пов’язуючи при цьому теоретичний матеріал з юридичною практикою.