1 . Поняття місцевого управління і самоврядування

 

 

  Поняття місцевого управління і самоврядування, звичайно, неможливо виз

 

начити без визначення юридичної природи цих явищ. Ця природа буде роз

 

крита далі у тексті і відповідно будуть конкретизовані поняття, тому для

 

початку буде визначене загальне робоче поняття місцевого самоврядування і

 

управління.

 

  Місцеве управління і самоврядування – здійснення владних повноважень на

 

локальному (місцевому) рівні через місцеві представництва держави чи дер-

 

жавних органів та самою територіальною громадою, в тому числі через її

 

представників.

 

  Місцеве самоврядування – можливість, право територіальної громади само-

 

стійно вирішувати економічні, соціальні, політичні питання місцевого

 

характеру.

 

  Місцеве управління – здійснення державою управлінських функцій на

 

місцевому рівні через свої представництва.

 

 

1.1 Розвиток теорії місцевого самоврядування

 

  У сфері формування органів самоврядування була встановлена виборність

 

цих органів, розподіл на ухвалюючі (законодавчі) та виконавчі органи, на

чолі громади стояв виборний мер – голова обох гілок влади, втім, разом з

 

виконавчою підзвітний раді. Закон свідомо надав усім громадам – сільським і

 

міським – однакової організації та однакового статусу з назвою

“муніципалітет”.

  Демократія обстоює абсолютну рівність одиниць – масу, що має бути

 

централізовано керована, оскільки якщо відсутнє різноманіття в суспільстві,

 

то й немає ані потреби, ані підстави створювати окремі суспільні групи і  

передавати їм зверхню владу. Західноєвропейські країни знайшли вдале

 

поєднання демократії та лібералізму зі схильністю до останнього, коли

людина була поставлена в центрі державної уваги і вся її діяльність і устрій

спрямована на задоволення потреб людини – була забезпечена не лише

участь у державі (демократія), а й незалежність від держави (лібералізм).тія

обстоює абсолютну рівність одиниць – масу, що має бути централізовано

керована, оскільки якщо відсутнє різноманіття в суспільстві, то й немає ані

потреби, ані підстави створювати окремі суспільні групи і передавати їм

зверхню владу.

 

  Західноєвропейські країни знайшли вдале поєднання демократії та

 

лібералізму зі схильністю до останнього, коли людина була поставлена в

центрі державної уваги і вся її діяльність і устрій спрямована на задоволення

потреб людини – була забезпечена не лише участь у державі (демократія), а й

незалежність від держави (лібералізм).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Розділ 2 . Місцеве самоврядування в Україні

 

 

  Стосовно сучасного стану місцевого самоврядування в Україні

 

існують різні погляди. Попри те що українській державності 20

 

років, суспільство в цьому питанні досі не відійшло від первинної диле-

 

ми: є в Україні місцеве самоврядування, чи немає. 

 

  Песимісти, ґрунтуючись на фактах власної реальності, запевняють

 

громадськість, що в Україні місцеве самоврядування досі не сформова

 

не. Цікаво, що серед песимістів є чимало представників «незалежних»

 

громадських організацій, які весь час незалежності тільки тим займали

 

ся, що брали на розбудову місцевої демократії іноземні гранти, а потім

 

відпрацьовували надані іноземними «спонсорами» кошти.

 

  Оптимісти, також ґрунтуючись на фактах, але вже другої реальності, ви-

 

мальовують іншу, більшу яскраву картину. На їх думку, в Україні

 

місцеве самоврядування все ж таки є, але воно знаходиться на етапі сво-

 

го становлення, а всі проблеми, пов’язані з ним, – проблеми розвитку.