
- •Тематичний план з дисципліни «Кримінально-виконавче право» на VII— VIII семестри навчального року для студентів 4 курсу денної форми
- •Методичні рекомендації до навчальної дисципліни «кримінально-виконавче право»
- •1. Кримінально-виконавчі відносини, їх зміст та особливості.
- •2. Порядок і умови виконання покарання у виді штрафу
- •3. Завдання.
- •Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права.
- •I. Формула спеціальності:
- •II. Напрями досліджень:
- •2.1. У галузі науки кримінального права:
- •2.2. У галузі кримінології:
- •III. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: юридичні науки.
- •Тема 1 поняття кримінально-виконавчого права
- •1.1. Поняття, предмет, методи та принципи
- •1.2. Мета, завдання та функції
- •1.3. Система та джерела
- •1.4. Наука кримінально-виконавчого права
- •Договорів,
- •II. Розв'яжіть практичні завдання:
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 2 міжнародно-правові стандарти поводження із засудженими
- •2.1. Загальна характеристика
- •2.3. Європейські стандарти поводження із засудженими
- •II. Розв'яжіть практичні завдання:
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •3.2. Основні права засуджених
- •3.3. Основні обов'язки засуджених
- •Тема 4 органи та установи виконання покарань
- •4.1. Органи та установи, що виконують кримінальне покарання, та їх місце в системі державної влади України
- •4.2. Державний департамент України з питань виконання покарань
- •(Указом Президента України
- •(Ротпорядження Кабінету Мийстрів
- •Контрольні запитання
- •Контроль за діяльністю
- •Органів та установ
- •Виконання покарань
- •5.1. Прокурорський нагляд за дотриманням законів при виконанні покарань та відомчий контроль
- •5 2 Система громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання покарань
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 6 виконання покарань,
- •6.1. Порядок та умови виконання покарання у виді штрафу
- •6.2. Порядок та умови виконання покарання у виді громадських робіт
- •6.3. Порядок та умови виконання покарання у виді виправних робіт
- •6.4. Порядок та умови виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
- •6.5. Порядок та умови виконання покарання у виді конфіскації майна
- •6.6. Порядок та умови виконання покарання у виді арешту
- •6.7. Порядок та умови виконання покарання у виді обмеження волі
- •Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Виконання покарань,
- •Що пов'язані з проходженням
- •Військової служби
- •7.1. Загальні положення та порядок
- •7.2. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
- •7.3. Службові обмеження
- •7.4. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 8 система виконання покарань у виді позбавлення волі
- •8.1. Характеристика та виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк
- •8.2. Класифікація засуджених
- •8.3. Розподіл та прийом засуджених до установ виконання покарань
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 9 режим відбування покарання та засоби його забезпечення
- •9.2. Засоби забезпечення режиму
- •Засуджені у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання мають право:
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 10 умови відбування покарання та засоби їх забезпечення
- •10.1. Матеріально-побутове забезпечення засуджених
- •10.2. Медико-санітарне обслуговування засуджених
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 11 праця засуджених до позбавлення волі
- •11Л. Залучення засуджених до праці як засіб виправлення особи
- •11.2. Умови праці засуджених та 11 оплата
- •11.3. Матеріальна відповідальність засуджених до позбавлення волі
- •11.4. Професійно-технічне навчання засуджених до позбавлення волі
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 12 виховний вплив на засуджених у період відбування покарання
- •12.1. Виправлення засуджених як мета покарання
- •12.2. Організація соціально-виховної роботи із засудженими до пок£Рання у виді позбавлення вол'
- •12.3. Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до засуджених
- •В колоніях. Вільний час засуджених до позбавлення волі
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 13
- •Особливості відбування
- •Покарання окремими категоріями
- •Засуджених
- •13.2. Особливості відбування покарання засудженими жінками
- •13.3. Особливості відбування покарання у виді довічного позбавлення волі
- •Рекомендована література
- •Тема 14 звільнення засуджених від відбування покарання
- •14.1. Підстави звільнення засуджених від відбування покарання
- •14.2. Порядок звільнення засуджених
- •14.3. Контроль за звільненими від відбування покарання
- •14.4. Соціальна адаптація звільнених від відбування покарання
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 15
- •15.1. Історія розвитку
- •15.2. Загальна характеристика виконання кримінальних покарань в іноземних країнах
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права
- •Тема 2. Міжнародно-правові стандарти поводження із засудженими
- •Тема 2. Міжнародно-правові стандарти поводження із засудженими
- •Тема 15. Основні положення
- •Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права
- •Тема 2. Міжнародно-правові стандарти поводження із засудженими
- •Тема 3. Правовий статус засуджених
- •Тема 4. Органи та установи виконання покарань
- •Тема 5. Контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань
- •Тема 6. Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі
- •Тема 7. Виконання покарань, що пов'язані з проходженням військової служби
- •Тема 8. Система виконання покарання у виді позбавлення волі
- •Тема 9. Режим відбування покарання та засоби його забезпечення
- •Тема 10. Умови відбування покарання та засоби їх забезпечення
- •Тема 11. Праця засуджених до позбавлення волі та їх професійно-технічна підготовка
- •Тема 12. Виховний вплив на засуджених у період відбування покарання
- •Тема 13. Особливості відбування покарання окремими категоріями засуджених
- •Тема 14. Звільнення засуджених від відбування покарання
- •Тема 15. Основні положення кримінально-виконавчого права іноземних держав
- •І. Нормативні акти
- •Підзаконні нормативні акти
- •Концепції
- •Слідчо-судова практика
- •II. Спеціальна література
- •Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права
- •Тема 2. Міжнародно-правові стандарти поводження із засудженими
- •Тема 3. Правовий статус засуджених
- •Тема 5. Контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань
- •Тема 6. Виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі
- •Тема 7. Виконання покарань, що пов'язані з проходженням військової служби
- •Тема 8. Система виконання покарання у виді позбавлення волі
- •Тема 9. Режим відбування покарання та засоби його забезпечення
- •Тема 10. Умови відбування покарання та засоби їх забезпечення
- •Тема 11. Праця засуджених до позбавлення волі та їх професійно-технічна підготовка
- •Тема 12. Виховний вплив на засуджених в період відбування покарання
- •Тема 13. Особливості відбування покарання окремими категоріями засуджених
- •Тема 14. Звільнення засуджених від відбування покарання
- •Тема 15. Основні положення
- •32300, М. Кам'янець-Подільський, вул. П'ятницька, 9а.
2.3. Європейські стандарти поводження із засудженими
Мінімальні стандартні правила поводження із в'язнями, як зазначалося раніше, були прийняті в Женеві у 1955 р. на першому Конгресі ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями. На основі загальновизнаних досягнень сучасної думки Правила визначали те, що зазвичай вважається правильним в сфері поводження із засудженими. На їх основі у Європі були розроблені Європейські пенітенціарні правила. Оновлений їх варіант був прийнятий у 1987 р. бідповідною Рекомендацією К87(3) Комітету Міністрів Ради Європи. До них було підготовлено Пояснювальну записку (Коментар), де зазначалося, що зростаюча занепокоєність соціальними та моральними проблемами, пов'язаними з підтримкою громадського порядку, загальнолюдськими цінностями, а також інтересами суспільства та правами окремої особистості, які часто суперечать одне одному, призвела до переоцінки ролі, яку відіграє у суспільстві тримання під вартою. Ці Правила дали поштовх до удосконалення норм та стандартів, які визначають умови тримання засуджених та поводження з ними.
Проте за майже два десятиліття застосування цих Правил відбулися певні зміни у практиці тримання засуджених, розвивались стандарти поводження з ними. Виникла потреба знову
63
оновити
їх, врахувати нові підходи до практики
виконання покарання у вигляді позбавлення
волі, що й було зроблено.
Новий варіант Європейських пенітенціарних правил був ухвалений у січні 2006 р. Рекомендацією К2006(2) Кабінету Міністрів Ради Європи. Остання стаття нових правил — ст. 108 — передбачає їх подальше оновлення.
Ключову роль до проведення змін до Європейських пенітенціарних правил відіграли еволюційні зміни в світовому співтоваристві, в політиці держав у сфері боротьби зі злочинністю, практиці винесення вироків, проведення досліджень, а також приєднання до Ради Європи нових держав-членів, шо привело до значних змін в галузі організації загальних засад управління пенітенціарними установами та поводження із засудженими. У зв'язку з цим Європейський комітет з проблем злочинності доручив Раді по співробітництву в галузі кримінального права привести чинні правила у відповідність до вимог і найкращих прикладів сучасної практики.
Європейські пенітенціарні правила складаються з 9 частин.
Частина І розкриває основні принципи поводження із засудженими та сферу дії правил.
Частина II присвячена умовам тюремного ув'язнення: прийом засуджених; розподіл, розміщення засуджених та заходи безпеки при їх розміщенні; гігієна; одяг та постільні речі; харчування; правова допомога; контакти із зовнішнім світом; внутрішній режим; трудова діяльність; фізичні вправи та дозвілля; навчання; свобода думки, совісті та релігії; інформування; майно засуджених; перевезення засуджених; звільнення засуджених; особливості утримання жінок; тюремне утримання малолітніх; немовлята; іноземні громадяни; етнічні або мовні меншини.
Частина III вказує на обов'язковість забезпечення охорони здоров'я засуджених, які утримуються в установах виконання покарань. Нею передбачені питання: організація медичного обслуговування в пенітенціарних закладах; медичний та санітарний персонал; обов'язки лікаря; медичний догляд; психічне здоров'я та інші.
Частина IV присвячена внутрішньому розпорядку в пенітенціарних установах: загальний підхід до організації внутрішнього розпорядку; безпека; режим; спеціальні заходи суворого режиму або безпеки; перегляд і контроль; злочинні діяння; дисципліна та стягнення; подвійне притягнення до відповідальності за одне діяння; застосування сили; заходи стримання; зброя; прохання та скарги.
64
Частина V розкриває питання, пов'язані з адміністрацією та персоналом пенітенціарних установ: робота в пенітенціарних установах як державна служба; добір персоналу пенітенціарної установи; підготовка персоналу; управління пенітенціарною установою; фахівці; інформування громадськості; дослідження та оцінка.
Частина VI присвячена контролю за пенітенціарними установами: урядові інспекції; незалежний моніторинг.
Частина VII визначає умови утримання та інші питання ув'язнених, справи яких ще не розглядалися в суді: статус ув'язнених; режим ув'язнених, розміщення, одяг, юридична допомога; контакти із зовнішнім світом; робота; доступ до режиму для засуджених ув'язнених.
Частина VIII розкриває основні положення режиму, праці, освіти та звільнення засуджених, а саме: мета режиму для засуджених; застосування режиму; організаційні аспекти тримання засуджених; робота засуджених; освіта засуджених; звільнення засуджених.
Частина IX, остання, вказує на те, що Європейські пенітенціарні правила повинні регулярно оновлюватись.
Головною метою Європейських пенітенціарних правил є зниження чисельності засуджених, які утримуються в пенітенціарних установах, до мінімально можливого рівня. Необхідність таких заходів зумовлена значним збільшенням кількості засуджених у цих установах та недостатнім карально-виховним впливом на них, що призводить до збільшення рецидиву злочинів.
У цих рекомендаціях підкреслюється важливість використання покарання у виді позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі лише як виняток і за вчинення найбільш тяжких злочинів. Для більшості засуджених слід розглядати можливість застосування альтернативних позбавленню волі видів покарань.
Також державам рекомендовано переглянути кількість кримінально караних діянь, скоротити їх або перекваліфікувати, щоб норми законодавства у своїх санкціях не мали покарання, що пов'язане з позбавленням волі.
До нових Правил були включені також питання, шо не розглядалися в Правилах 1987 р. Вони мають характер рекомендацій і є цілком прийнятними для більшості держав. Однак констатується, шо для деяких країн Європи (особливо тих, що приєдналися до Ради Європи після 2000 р.) треба докласти певних зусиль задля подолання негативних тенденцій У формуванні пенітенціарної системи, її функціонуванні та питаннях поводження із засудженими.
65
Правила
містять
керівні положення і принципи для тих
країн-членів, які модернізують свої
пенітенціарні установи на основі
модернізації пенітенціарного
законодавства. У Правилах обумовлені
ті заходи, які необхідно включати в
національні закони, а не в національне
законодавство. Термін «національний
закон» включає в себе не тільки основне
законодавство, що існує на території
тієї або іншої країни, а й обов'язкові
до виконання інші нормативні акти і
постанови, судові рішення тощо. Такий
підхід рекомендований, оскільки
законотворчий процес у державах—членах
Ради Європи має свої особливості.
Аналіз наведених попередніх документів та ознайомлення з коротким змістом Європейських пенітенціарних правил вказує на те, що відповідними стандартами визначається загальний підхід до виконання покарань та поводження із засудженими. На основі цих стандартів кожна держава самостійно розробляє комплекс заходів щодо вдосконалення сфери виконання/відбування кримінальних покарань.
66
Схема 2.1.
МІНІМАЛЬНІ СТАНДАРТНІ ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ З В'ЯЗНЯМИ
(історія прийняття)
Ілея розробки універсальних норм, які стосуються поводження з в'язнями, вперше була висунута Міжнародною кримінальною і пенітенціарною комісісю, що підготувала збірник правил, які були схвалені Лігою Націй у 1934 р. В 1951 р. Комісію було розпушено, оскільки провідну роль у міжнародній діяльності, що проводилась ло того часу Комісісю. почала відігравати Організація Об'єднаних Напій. Однак перш ніж передати свої функції Організації Об'єднаних Націй, Комісія переглянула текст правил, які мали бути представлені першому Конгресові Організації Об'єднаних Націй 3 профілактики злочинності і поводження з в'я нїими. то відбувся в Женеві 1955 р. ЗО серпня Конгрес одностайно затвердив нові правила і рекомендував Економічній і Соціальній Раді схвалити їх.
Після додаткового обговорення Радаї схвалила Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями (резолюція 663 Сі (XXIV) від ЗІ липня 1957 p.), затверджені першим Конгресом. Правила відображають загальний принцип і практику поводження з в'язнями. Це і мінімальні умови, що розглядаються Організацією Об'єднати Напій як прийнятні, і як такі, що покликані також забезпечувати захист в'язнів віл поганого поводження, особливо в тому, то стосується підтримання дисципліни і застосування заходів шодо наведення порядку в пенітенціарних установах.
Схваливши Правила, Рада рекомендувала урядам прихильно поставитись до їх прийняття і застосування в пенітенціарних і виправних установах. Вона також рекомендувала їм повідомляти Генерального секретаря кожні 5 років про хід застосування них Правил. Генеральна Асамблея також рекомендувала державам-членам докладати всіх можливих зусиль для забезпечення впровадження Правил в їхні пенітенціарні та виправні установи і брати їх до уваги при розробці своїх національних законодавств.
Генеральний секретар публікує в «Міжнародному огляді політики в галузі кримінального права», виданнях Yearbook on Human Rights, Crime Prevention and Criminal Justice Newsletter та інших документах Організації Об'єднаних Націй будь-яку інформацію, шо Надсилають уряди про виконання цих рекомендацій. Він також уповноважений просити держави і різні міжурядові і неурядові (громадські) організації надсилати додаткові відомості.
' >
За рекомендацією п'ятого Конгресу Організації Об'єднаних Націй з профілактики злочинності тя поводження і в'язнями, шо вілбувся в 1975 p., Економічна і Соціальна Рада (резолюція I993(LX) від 12 травня 1976 р) просила свій Комітет для попередження злочинності і боротьби з нею вивчити сферу застосування Мінімальних стандартних правил — по суті питання про тс, які категорії осіб, що підлягають затриманню, охоплені Правилами, і сформулювати комплекс процедур для їх здійснення, тобто подати рекомендації про те, як слід забезпечувати гласність і дотримання цих Правил в національному пенітенціарному праві, в тому числі про процедури представлення доповідей Організації Об'єднаних Націй з питань про їх застосування. ^^^
Пізніше
Комітет рекомендував розширити сферу
застосування деяких положень, аби
забезпечити захист осіб, які були
заарештовані чи ув'язнені без пред'явлення
звинувачення. Відповідно до цього рада
(резолюція 2076(LXI1)
від 13 травня
1977 р.) схвалила правило 95 для включення
в Мінімальні стандартні правила.
Цим новим
правилом передбачається, шо особам,
які заарештовані й поміщені до в'язниці
без пред'явлення звинувачення, налається
той же захист, шо й особам, які перебувають
під арештом або очікують судового
розслідування, а також засудженим
особам; при цьому до них не будуть
неправомірно застосовуватись будь-які
виправні заходи.
Комітет завершив розробку остаточного тексту процедур виконання Мінімальних стандартних правил і представив йото Економічній і Соціальній Раді в 1984 р. 25 травня цього ж року (резолюція 1984/47) Рада схвалила процедури ефективного виконання Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями і запропонувала державам-членам враховувати їх у процесі виконання Правил і в своїх періодичних доповідях, які подаються Організації Об'єднаних Націй. Рада просила Генерального секретаря надавати допомогу урядам, на їх прохання, у виконанні цих Правил відповідно до нових процедур. _
ос
Схема 2.2.
МІНІМАЛЬНІ СТАНДАРТНІ ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ ІЗ В'ЯЗНЯМИ
(внутрішня структура)
Попередні зауваження
Частина І Загальні правила
Додаток
Процедури ефективного виконання Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями
В. Душевнохворі
та розумово відсталі в 'яті
С. Особи, що
перебувають під арештом або чекають
суду
D. Ув
'язнені у цивільних справах
Е. Особи,
заарештовані або поміщені у в'язницю
без пред'явлення звинувачення
—І Реєстр
—І Поділ на категорії
—| Приміщення
Особиста гігієна
—І Одяг і постільні речі —І Харчування
Фізичні вправи і спорт
Медичне обслуговування
Дисципліна і покарання
Інформування в'язнів і подання ними скарг
Контакти із зовнішнім світом
—І Книі
—І Релігія"
Зберігання майна в'язнів
Повідомлення про смерть, хворобу, переведення та інше
—| Переміщення в'язнів —] Персонал установ —| Інспекція
Частина II
Правила, що застосовуються
до особливих категорій
Л. Засуджені в 'язиі Основні принципи
Поводження з в'язнями
Класифікація та ін- дивідуаіізація
Пільги
Праця
Освіта і відпочинок
Стосунки із зовнішнім світом і опіка після звільнення
Схема 2.3.
МІНІМАЛЬНІ СТАНДАРТНІ ПРАВИЛА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ ЩОДО ЗАХОДІВ, НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ З ТЮРЕМНИМ УВ'ЯЗНЕННЯМ
(внутрішня структура)
55
■З За ~: = В
Ь ? U
и 8,3
• 1) п
- с о
о
3R
ц
І \ и
О о ч
X —
.= в: н і 5
X S S 5
і , і s 5 й ш Я 5 5
11-2 8 І
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
Ііі! |
|
^ |
|і]і |
|
^ |
||
|
'. і- S |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
> |
|
|
|
|
ЧА
о >,
Пі
ти
Основоположні цілі
2. Сфера застосування заходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням
3. Правові і арап пі
7. Доповіді про соціальне обстеження
8. Положення про ви- несення вироку
10. Нагляд
1 і. Строк дії
| 12. Умови
| 13- Режим поводження
17. Участь громадськості
18. Суспільна свідомість та співробітництво
19. Добровольчі
4. Застереження
14. Дисципліна і пору шення умов
20. Дослідження та планування |
5. Положення про попереднє слідство
6. Попередження попередньої о ув'язнення під парту
9. Положення, що діють після винесення вироку
15.
Набір персоналу 1
|
16. Підготовка кадрів
21. Розробка політики та програм
22. Зв'язок з відповідними установами і закладами
23. Міжнародне співробітництво
Схема
2.4.
ЄВРОПЕЙСЬКІ МІНІМАЛЬНІ СТАНДАРТНІ ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ ІЗ В'ЯЗНЯМИ
(внутрішня структура)
Основоположні
принципи
Частина 2
Управління
пенітенціарними
установами
Частина З
Персонал
пенітенціарних
установ
Частина 4
Цілі та режими
утримання в місцях
позбавлення волі
Частина 5
Додаткові правила
для спеціальних
категорій
засуджених
Розподіл
і
класифікація
ув'язнених
Особиста гігієна
Прийом і реєстрація ув'язнених
Харчування ув'язнених
Дисципліна і покарання
Розміщення у місцях позбавлення волі
Одяг і постільні речі |
Порядок
подання
інформації і подання
скарг
Релігійна та моральна підтримка
Повідомлення про смерть, хвороби, переведення до іншої установи тощо
Медичне обслуговування
Засоби стримання
Спілкування із зовнішнім світом
Зберігання речей, що належать ув'язненим
Переміщення ув'язнених
Праця
Навчання
Фізкультура, спорт і дозвілля
Підготовка до звільнення
Ув'язнені, що перебувають під судом або слідством
Засуджені за цивільні правопорушення
Душевнохворі ув'язнені
Навчальні завдання до теми
І. Відпрацюйте теоретичні питання:
Завдання 1
Які положення Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 р. стосуються кримінально-виконавчого права?
Завдання 2
Визначте, чи є суперечності між Мінімальними стандартними правилами поводження з в'язнями та КВК.
Завдання З
Назвіть основні етапи формування міжнародних стандартів поводження з в'язнями, прав і свобод засуджених.
Завдання 4
Якими є перспективи вирішення найбільш актуальних проблем КВП міжнародного масштабу в Україні: 1) підвищення ефективності виконання покарань без ізоляції засуджених від суспільства; 2) пошук варіантів найбільш ефективного виконання позбавлення волі для виправлення злочинців; 3) розробка раціональних способів виконання покарань, пов'язаних із позбавленням волі, стосовно рецидивістів та інших категорій злочинців, які стійко не бажають стати на шлях виправлення?