§8. Переклад реалій

Переклад реалій – частина великої та важливої проблеми передачі національної та історичної своєрідності. Реалії – це предмети та явища, що відображають особливості життя та побуту певного народу. Реаліями називають також слова та словосполучення, які позначають ці предмети та явища.

В кожній мові реалії зустрічаються практично у всіх сферах людської діяльності. Суспільно-політичний устрій суспільства, його культура, історія, звичаї та традиції, система виробництва та освіти, побут – ось далеко не повний перелік областей, які можуть бути «постачальниками» реалій.

Реалії не властиві практичному досвіду людей, які розмовляють іншою мовою, тому слова, що їх позначають, відносять до класу безеквівалентної лексики. Однак, безеквівалентність – це не розпізнавальна ознака реалій.

По-перше, тому, що чимало слів та фразеологізмів не мають еквівалентів. Наприклад, toddler – дитина, яка вчиться ходити та ін.

По-друге, тому, що завдяки зіткненню культур більшість реалій вже набули стабільних еквівалентів в мові перекладу. В наш лексикон увійшли такі слова та словосполучення, як сенатор, лейборист, палата общин, крикет, бойскаут та ін. Інші перейшли до нашого життя разом з самими поняттями (маркетинг, рекет, спонсор, гамбургер, рейтинг та ін.). До безеквівалентної лексики реалії відносять тому, що на начальному етапі знайомства з ними у них немає еквівалентів у мові перекладу. Саме перекладач представляє вперше реалію іншомовній аудиторії, і від того, як він це зробить, у більшості залежить доля реалії в мові перекладу.

Реалії поділяються на:

А. Географічні реалії: назви об'єктів фізичної географії, назви географічних об'єктів, пов'язаних з людською діяльністю, назви тварин і рослин;

Б. Етнографічні реалії: побут (їжа, напої, одяг, житло, меблі, посуд, транспорт, інші), праця (люди праці, знаряддя праці, організація праці), мистецтво та культура (музика і танці, музичні інструменти, фольклор, театр, виконавці, звичаї, ритуали, свята, ігри, міфологія), етнічні об'єкти (етноніми, назви осіб за місцем проживання), заходи і гроші (одиниці мір, грошові одиниці);

В. Суспільно-політичні реалії: (Адміністративно-територіаль-ний устрій (адміністративно-територіальні одиниці, населені пункти, частини населеного пункту), органи та носії влади (органи влади, носії влади), суспільно-політичне життя (політичні організації та політичні діячі, соціальні явища та рухи, навчальні заклади та культурні установи), військові реалії (зброя, обмундирування, військовослужбовці).

Загалом, можна виділити 4 способи передачі реалій:

1. Транскрипція і транслітерація. Це засоби перекладу лексичної одиниці оригіналу шляхом відтворення її форми за допомогою букв мови перекладу. При транскрипції відтворюється звукова форма іншомовного слова, а при транслітерації його графічна форма. Недолік є в тому, що спочатку реалії можуть бути незрозумілими носіям мови перекладу, особливо якщо контекст чи ситуація не виявляють їх значення (хай-фай – програвач чи магнітофон з високою точністю відтворення звуку; дайджест – стислий огляд періодичної літератури). Однак висока частотність вживання, як правило, призводить до того, що подібні слова приживаються у мові перекладу (менеджер, відеокліп), а деякі навіть набувають її граматичні характеристики – форми відміни, часу, та ін. (шорти, комікси).

2. Калька. Суть цього прийому полягає в тому, що складові частини (морфеми) безеквівалентного слова чи словосполучення замінюються їх буквальними відповідностями в мові перекладу. Цей спосіб дозволяє перенести у текст перекладу смисловий зміст реалії без збільшення її об'єму. Може використовуватися тільки якщо сполучення складових даної одиниці мотивовано (skyscraper хмарочос, Salvation Army Армія Порятунку). Калькування неможливе, якщо покомпонентний переклад не прояснює значення реалій (log rolling букв. «валяння деревини» – угода між членами конгресу про взаємну підтримку; bread line – це не черга за хлібом, а черга безробітних за безкоштовним харчуванням) та якщо у мові перекладу немає компактної граматичної структури (tie vote – рівний рахунок + голосування = рівна кількість голосів «за» та «проти»).

3. Аналог, чи приблизна відповідність. Слово чи словосполучення мови перекладу, яке використовується для позначення поняття, подібного, але не співпадаючого з поняттям оригіналу. Іншими словами, аналог – це готовий приблизний еквівалент реалії. Недолік аналогу в тому, що він «стирає» специфіку реалій і не доводить до нас всієї повноти їх значення (drugstore перекладають частіше як аптека, хоча це місце, де можна перекусити та купити не тільки аптечні товари; high school прийнято перекладати як середня школа, хоча це школа для старшокласників).

4. Тлумачення, чи пояснювальний переклад. Майже завжди призводить до розширення обсягу тексту (package deal законопроект, який є результатом угоди, наприклад, між виконавчою та законодавчою владою, містить положення, які вносить конгрес, але які викликають заперечення президента, чи навпаки). Часто такий метод використовується в комбінації з іншими прийомами – транскрипцією (транслітерацією) та калькою (members of the shadow cabinet – члени «тіньового кабінету», представники офіційної опозиції; backbenchers – задньолавочниками, або рядові члени фракції; whips – парламентські організатори, яких називають батогами, «уіпс»).

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Вправа 8.1.

Перекладіть наступні речення, звертаючи увагу на власні та географічні назви.

1. Eton College was founded by King Henry VI in 1440, when he was only eighteen.

2. Henry James is still read, discussed, admired.

3. Now Caesar’s position grew critical, as he was vulnerable to attack from rear.

4. The silver Snake River cuts through hilly western Idaho.

5. A hundred paces from this fountainhead of the Danube lies the water-head of the Rhine, which ends its 820-mile course in the North Sea.

6. The Duke of Buckingham failed to induce Louis XIII and Richelieu to adopt his grandiose scheme to attack the Spanish Netherlands.

Вправа 8.2.

English in Use: Editing skills. As the Editor of a local English magazine you proofread all the contributions. You have just received this piece and can see that it has a number of English mistakes in it. Read it carefully and correct it.

MONARCHY

Today the Queen is not only head of State, but, also an important symbol of national unit. Succeeding to throne in 1952, she has reigned for over 40 years.

In law, she is the head of the executive, an intergral part of the legislature, the head of the judiciary, the commander-of-chief of all the armed forces of the Crown and the 'supreme governor' of the established church of England. In practise, she reigns, but she doesn't rule. United Kingdom is governed by Her Majesty's Governement on the name of the Queen.

In spite of trend towards reducing the monarchys absolute power, there are still important acts of government which requires the participation of the Queen. This include giving Royal Ascent to Bills passed by both House of the Parliament; giving appointments to all important State offices, including those of ministers, judges, offices in the armed forces, governors, diplomas; opening of the new session of Parliament with a speech from the throne; appointing Prime-Minister. In international affairs the Queen has the power to proclaim war and conclude peace, to recognise foreign States and Governments, to make treatys and to annex or cede territory.

Вправа 8.3.

Перекладіть тексти на українську мову, приділяючи особливу увагу перекладу реалій.

QUESTION TIME

This is the most well-attended, and usually the noisiest, part of the parliamentary day. For about an hour there is no subject for debate. Instead, MPs are allowed to ask questions of government ministers. In this way they can, in theory at least, force the government to make certain facts public and to make its intentions clear. Opposition MPs in particular have an opportunity to make government ministers look incompetent or perhaps dishonest.

The questions and answers, however, are not spontaneous. Questions to ministers have to be 'tabled' (written down and placed on the table below the Speaker's chair) two days in advance, so that ministers have time to prepare their answers. In this way the govern­ment can usually avoid major embarrassment. The trick, though, is to ask an unexpected 'supplemen­tary' question. After the minister has answered the tabled question, the MP who originally tabled it is allowed to ask a further question relating to the minister's answer. In this way, it is sometimes possible for MPs to catch a minister unprepared.

Question time has been widely copied around the world. It is also probably the aspect of Parliament most well-known among the general public. The vast majority of television news excerpts of Parlia­ment are taken from this period of its day. Especially common is for the news to show an excerpt from the fifteen minutes on Tuesdays and Thursdays when it is the Prime Min­ister's turn to answer questions.

HOW A BILL BECOMES A LAW

Before a proposal for a new law starts its progress through Parliament, there will have been much discus­sion. If it is a government proposal, Green and White Papers will probably have been published, explaining the ideas behind the pro­posal. After this, lawyers draft the proposal into a bill.

Most bills begin life in the House of Commons, where they go through a number of stages.

First reading: This is a formal announcement only, with no debate.

Second reading: The house debates the general prin­ciples of the bill and, in most cases, takes a vote.

Committee stage: A committee of MPs examines the details of the bill and votes on amendments (changes) to parts of it.

Report stage: The House considers the amendments.

Third reading: The amendment bill is debated as a whole.

The bill is sent to the House of Lords, where it goes through the same stages. (If the Lords make new amendments, these will be considered by the Commons.)

After both Houses have reached agreement, the bill receives the royal assent and becomes an Act of Parliament which can be applied as part of the law.

Вправа 8.4.

Виконайте переклад текстів з англійської мови на українську. Приділіть увагу перекладу власних назв.

THE FAIRYTALE FARCE OF THE MONARCHY

Once upon a time, in a land far, far away with the fairies, there lived a young prince known as the Shadow King. The land had been ruled for three score years by his much-loved grandmother, but with his father now so old he had been granted a magic Oyster to help him travel, the nation was looking to the Shadowy One as the man who would lead them through the critical early years of the third millennium.

Yes, that's right. Here we are, a decade into the early 21st century, and we're still having to talk about fairytale royal successions. "The Palace" has just issued a denial that Prince William is being groomed as the "shadow king", as Elizabeth II starts to reduce the number of her foreign visits. Royal denials aren't really worth the wax they're sealed with, but in this case that's hardly the point. The real question is, why on earth should we even be having to think about the lineage of the house of Windsor at all?

Until now, most people have shrugged their shoulders at such questions. Yes, it may be a little silly, but the Queen works very hard you know, and think about all the tourism money they bring in. Besides, if you didn't have a monarch, what would you have? President Boris? Republicanism is just for frustrated class warriors with a chip on their shoulder about posh people acting as heads of state.

When our current queen took office in 1952, the vast majority wholeheartedly supported the monarchy. The coronation in 1953 was a day almost everyone from that generation remembers as incredibly special. At the time of the silver jubilee in 1977, the nation could still be counted on to celebrate a major royal event more or less as one, as was shown again when Charles took Lady Diana Spencer as his wife in 1981. That, of course, marked the turning point.

Since then the mystique of royalty has gradually eroded. When the Queen celebrated her golden jubilee in 2002, the majority hardly even noticed. Nevertheless, most had also grown up with her reign as a fact of life, her throne simply a part of the cultural furniture. So what will happen when a nation that has fallen out of love with the monarchy has to face the spectacle of a succession? Pushing the Queen off the throne is one thing, installing Charles or Wills on it is quite another.

The choice itself is a dismal one. Whether you agree with him or not, Charles is too opinionated a figure to occupy the role of head of state by mere dint of being the product of winning a medieval sperm and egg lottery.

But if the monarch is to be purely ceremonial, then why should William be condemned to a life of being no more than a professional hand artiste, specializing in shaking and waving? If a contemporary king with power and opinions is outrageous, then one with no more than a smile and good social skills is ridiculous.

So, whether it's a top priority or not, we're going to have to rethink the monarchy soon. A republic is not the only choice. There is no reason why an elected president would have to come from the ranks of the political parties. And, really, what is the worst that could happen? I'd rather risk Boris Johnson for 10 years than an unelected regal buffoon for life. If history has taught us anything, it's that both are horribly possible.

Julian Baggini guardian.co.uk, Tuesday 15 December 2009

QUEEN'S SPEECH

Начало формы

MY LORDS AND MEMBERS OF THE HOUSE OF COMMONS

My Government’s legislative programme will be based upon the principles of freedom, fairness and responsibility.

The first priority is to reduce the deficit and restore economic growth.

Action will be taken to accelerate the reduction of the structural budget deficit. A new Office for Budget Responsibility will provide confidence in the management of the public finances.

My Government will support investment in new high-speed broadband internet connections, enable the construction of a high-speed railway network and reform the economic regulation of airports to benefit passengers.

My Government will modernise the Royal Mail, in partnership with employees, and will ensure it benefits from private sector capital and disciplines.

My Government will limit the number of non-European Union economic migrants entering the United Kingdom and end the detention of children for immigration purposes.

Legislation will be introduced to improve energy efficiency in homes and businesses, to promote low carbon energy production and to secure energy supplies.

My Government will remove barriers to flexible working and promote equal pay.

My Government will seek to build a strong and fair society by reforming public services and encouraging individual and social responsibility.

Legislation will be introduced to enable more schools to achieve academy status, give teachers greater freedom over the curriculum and allow new providers to run state schools.

My Government will propose Parliamentary and political reform to restore trust in democratic institutions and rebalance the relationship between the citizen and the state.

MY LORDS AND MEMBERS OF THE HOUSE OF COMMONS

My Government will introduce legislation to ensure that in future this Parliament and the British people have their say on any proposed transfer of powers to the European Union.

The Duke of Edinburgh and I look forward to our visit to Canada in June and to our visit to the United Nations in New York in July. We also look forward to receiving His Holiness Pope Benedict the Sixteenth in September.

My Government will seek effective global collaboration to sustain economic recovery and to combat climate change, including at the climate change conference in Mexico later this year.

My Government looks forward to an enhanced partnership with India.

My Government will work to reduce the threat from nuclear weapons and nuclear proliferation including the serious international concerns posed by Iran’s nuclear programme.

My Government is committed to spend nought point seven per cent of gross national income in development aid from 2013.

Other measures will be laid before you.

MY LORDS AND MEMBERS OF THE HOUSE OF COMMONS

I pray that the blessing of Almighty God may rest upon your counsels.

Her Majesty's speech to both Houses of Parliament on 25 May 2010.