5.3. Подальші заходи з метою подолання ускладнень

5.3.1. Насосна недостатність і шок

У табл. 4 узагальнені порушення гемодинаміки, які можуть виникати при інфаркті міокар­да. Крім того, серцева недостатність може бути наслідком аритмічних або механічних усклад­нень (дивись відповідні підрозділи).

Таблиця 4. Клінічний спектр станів гемодинаміки при інфаркті міокарда та їх лікування.

Стан гемо­динаміки	Показники гемодинаміки, клінічні особливості, лікування
Нормальний	Нормальні показники артеріального тиску, частоти серцевого ритму і дихання, адекватний периферичний кровообіг.
Гіпердинамічний	Тахікардія, звучні тони серця, адекватний периферичний кровообіг. Показані β-адреноблокатори.
Брадикардія-гіпотензія	”Тепла” гіпотензія, брадикардія, венодилатація, нормальний тиск у яремних венах, знижена перфузія тканин. Звичайно при нижньому інфаркті, інколи провокується опіатами. Коригується на фоні атропіну або кардіостимуляції.
Гіповолемія	Веноконстрикція, знижений тиск у яремних венах, знижена перфузія тканин. Коригується інфузією рідини.
Інфаркт правого шлуночка	Високий тиск у яремних венах, знижена перфузія тканин або шок, брадикардія, гіпотензія. Див. текст.
Насосна недостат­ність	Тахікардія, тахіпное, знижений пульсовий тиск, знижена перфузія тканин, гіпоксемія, набряк легень. Див. текст.
Кардіогенний шок	Різко знижена перфузія тканин, олігурія, тяжка гіпотензія, знижений пульсовий тиск, тахікардія, набряк легень. Див. текст.

5.3.1.1. Серцева недостатність, як ускладнення інфаркту міокарда

Лівошлуночкова недостатність під час гос­трої фази інфаркту міокарда асоційована з несприятливим коротко- та довготривалим про­гнозом виживання. Її клінічні риси – задишка, синусова тахікардія, третій тон серця і легеневі во­логі хрипи, спочатку в базальних ділянках, пізніше – по всіх полях легень. Утім, виражений застій у легенях може не супроводжуватися аускультативними ознаками. Повторна аускультація серця і легень повинна здійснюватися у всіх пацієнтів у ранній період інфаркту міокарда, ра­зом з оцінкою інших життєво важливих ознак.

До загальних заходів відносять моніторування на предмет порушень ритму, оцінку елект­ролітних порушень, своєчасну діагностику су­путніх станів, таких як дисфункція клапанів або захворювання легень. Застій у легенях можна оцінити з допомогою рентгенографії. Ехо-кардіографія корисна для оцінки вираженості пошкодження міокарда, механічної функції шлу­ночків та виявлення ускладнень, зокрема, мітральної регургітації та дефекту міжшлуночкової перегородки, які можуть спричиняти пору­шення насосної функції серця. У пацієнтів з тяж­кою серцевою недостатністю або шоком перкутанна або хірургічна реваскуляризація можуть покращити виживання.

Ступінь серцевої недостатності класифіку­ють за Кілліпом:

- клас 1 – немає вологих хрипів або третього тону серця;

- клас 2 – хрипи над менш ніж 50% поверхні легень або третій тон серця;

- клас 3 – хрипи більш ніж над 50% по­верхні легень;

- клас 4 – кардіогенний шок.