6. Організація надання допомоги

6.1. Догоспітальна допомога

Затримка пацієнта. Критичним періодом при гострому серцево­му нападі є найбільш рання фаза, коли в пацієнта зберігається сильний біль і підвищена ймовір­ність зупинки серця. Чим раніше пацієнт отри­має засоби лікування, особливо реперфузійну терапію, тим більшими є сприятливі ефекти. Втім, нерідко за допомогою звертаються лише через годину після початку симптомів або пізніше. Інколи це свідчить про те, що симптоми не тяжкі, не типові, або починаються не раптово, але навіть у протилежному випадку пацієнт не завжди одразу звертається за допомогою. Пацієнти з діагностованою ішемічною хворобою серця та їх оточення повинні бути поінформовані про симптоми серцевого нападу і про те, як на них реагувати. Звичайно, всі повинні знати, як звертатися за невідкладною допомогою.

6.2. Ознайомлення громадськості з методиками серцево-легеневої реанімації

Техніка базисної підтримки життя повинна бути частиною навчальних програм населення та спеціальних професійних груп, які з найбільшою ймовірністю можуть зустрітися з випадками зу­пинки серця під час роботи (міліція, персонал пожежних бригад).

6.3. Служба невідкладної допомоги

Служба невідкладної допомоги відіграє провідну роль у веденні хворих з ГІМ і зупинкою серця. Якість надання допомоги залежить від тренування персоналу. Весь персонал, який зай­мається наданням невідкладної допомоги, пови­нен вміти розпізнавати симптоми інфаркту міокарда, призначати кисень та знеболювальні, забезпечувати базисну підтримку життя. Всі бригади невідкладної допомоги повинні бути ос­нащені дефібриляторами і включати принаймні одну особу, підготовлену в базисній підтримці життя. З огляду на те, що догоспітальний тромболізис є найбільш ефективним шляхом скоро­чення затримки часу, рекомендовані навчання медиків швидкої допомоги. Бажано, щоб персо­нал бригади невідкладної допомоги зареєстру­вав ЕКГ з діагностичною метою та інтерпретував її або забезпечив передачу у відділення невідкладної допомоги. Догоспітальна реєстрація ЕКГ може істотно прискорити ведення хворого в стаціонарі.

6.4. Процедури госпіталізації

Після госпіталізації в лікарню потрібно швидко здійснити діагностичні заходи, призна­чити фібринолітичну терапію і, за показаннями, ЧKB. Пацієнти з очевидними ознаками інфаркту міокарда, в яких на ЕКГ виявляють елевацію сег­мента ST або блокаду лівої ніжки пучка Гіса, по­винні швидко отримати фібринолітичну терапію. Період ”двері-голка” не повинен перевищувати 30 хв. Інший варіант – негайне переведення хво­рого у лабораторію катетеризації для ЧKB.

6.5. Неінвазивне моніторування

Моніторування ЕКГ на предмет аритмій по­винно починатися негайно в будь-якого пацієнта з підозрою на ГІМ. Воно має тривати протягом принаймні 24 год або до встановлення альтерна­тивного діагнозу. Подальше моніторування ЕКГ визначається оцінкою ризику аритмій у пацієнта та наявним обладнанням. Більш тривале моніто­рування доцільно здійснювати у пацієнтів з про­явами серцевої недостатності, шоком або тяж­кими аритміями в гострій фазі захворювання, з огляду на високий ризик нових аритмій. Кон­троль динаміки сегмента ST протягом перших годин захворювання забезпечує важливу про­гностичну інформацію і може бути корисним для вибору подальшого лікування, такого як ”ЧKB порятунку”.