23. Зміст проведення рекогносцировки командиром механізованого взводу при переході до оборони.

З прибуттям на місце рекогносцировки командир взводу орієнтує підлеглих на місцевості, визначає місцеві предмети та їх умовне позначення перед фронтом оборони взводу та на його флангах, призначає орієнтири та приступає до рекогносцировки.

У ході рекогносцировки командир взводу уточнює:

• положення, склад і найбільш ймовірний напрямок наступу противника, можливі рубежі переходу в атаку і напрямки дій його бойових вертольотів;

• накреслення переднього краю оборони роти, опорний пункт взводу і сусідів;

• смугу вогню взводу і додатковий сектор обстрілу;

• основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу танків (бойових машин піхоти), а також приданих вогневих засобів і засобів, призначених для забезпечення флангів і проміжків;

• рубежі, ділянки й об'єкти, по яких готується вогонь артилерії і мінометів, і порядок його виклику;

• порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту і вогневих позицій, місця і характер інженерних загороджень, що влаштовуються перед фронтом оборони взводу і на флангах, і порядок прикриття їх вогнем;

• місце командно - спостережного пункту.

Закінчивши рекогносцировку, командир взводу віддає бойовий наказ.

24. Інженерне обладнання опорного пункту механізованого взводу – послідовність і зміст.

(Показати схемою розміри окопу для БМП з круговим обстрілом)

Інженерне обладнання місцевості є одним з найважливіших заходів забезпечення бою, сприяє стійкості й активності оборони. Воно повинно відповідати бойовому порядку і характеру майбутнього бою.

Ефективність інженерних споруд по захисту особового складу і бойової техніки від звичайних засобів ураження розглянемо на прикладі танкового окопу.

Окоп закриває земляною товщею ходову частину і найбільш слабку броню корпусу. Висота частини танка, розташованого в окопі, що піднімається над бруствером, складає 0,9 - 1 метр, тоді як висота танка, що атакує, досягає 2,7 метри. При однакових балістичних даних гармат дальність прямого пострілу по танку, що атакує, дорівнює 2100 метрів, а дальність прямого пострілу по укритому в окопі танку - 1000 метрів. Тому, перш ніж танк, що атакує, вийде на дистанцію прямого пострілу до танка, який розташований в окопі, він повинний пройти близько 1000 метрів, обстрілюваний танком з окопу. Важливо і те, що площа цілі, яку представляє танк, що атакує, досягає 6м², а площа танка, що знаходиться в окопі, близько 1,5м², тобто в чотири рази менше.

Інженерне обладнання місцевості включає: обладнання окопів, траншей, ходів сполучення для особового складу, обладнання основних і запасних вогневих позицій танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), гармат і інших вогневих засобів, командно-спостережного пункту командира взводу, бліндажу, інженерних загороджень і маскування. При хитливому ґрунті окопи підсилюються одягом крутостей. Опорні пункти, траншеї, вогневі позиції і ходи сполучення обладнуються з урахуванням вигідних умов місцевості, вимог захисту від зброї масового ураження і запалювальних засобів. Вони повинні забезпечувати ведення фронтального, флангового, кинджального і перехресного вогню. Послідовність і терміни інженерних робіт визначаються старшими командирами в залежності від умов обстановки, наявності часу, сил і засобів.

Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу вогневих позицій танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), позицій відділень, установок протитанкових керованих ракет, гармат, гранатометів і визначення танкам та іншим вогневим засобам - секторів обстрілу, а відділенням смуг вогню. При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником танкові (механізовані) підрозділи проводять інженерні роботи в ході бою під вогнем противника. У цих умовах необхідно як найшвидше виконувати інженерні роботи, щоб скоротити втрати особового складу від вогню противника. Танкові підрозділи, що знаходяться в другому ешелоні, відривають окопи і на вогневих рубежах.