3) Земельна рента, її сутність, види і механізм утворення

Рента - це економічна форма реалізації власності на природні ресурси, тому із зміною відносин власності з'являються нові форми земельної ренти.

За феодалізму рента як економічна форма реалізації власності феодала на землю існувала спочатку як' панщина, пізніше оброк, який в період розпаду цього ладу замінила грошова форма.

Земельна рента за капіталізму існує у формі орендної плати орендаря землевласнику за тимчасове користування землею. Якщо на цій землі є споруди (склади, іригаційна система тощо), орендар додатково платить за користування ними. У цьому разі орендна плата більша за ренту.

Диференціальна земельна рента - одна із форм доходу сільськогосподарських підприємств, пов'язана з використанням середніх та кращих за родючістю та місцерозташуванням земель. Існує у формі диференціальної ренти І і диференціальної ренти II. Причиною виникнення диференціальної ренти І є обмеженість земель кращої та середньої якості, що змушує залучати до сільськогосподарського обороту гірші за якістю ділянки землі. Аналогічно складається ситуація з ділянками, розташованими на різних відстанях від ринку. Внаслідок цього суспільна вартість, а отже й ціни на сільськогосподарську продукцію, встановлюються, виходячи з умов виробництва на гірших або найвіддаленіших від ринку землях (у промисловості - середніми умовами). Інакше землевласник і орендар втрачають інтерес до ведення сільського господарства на гірших землях, на них не будуть забезпечені нормальні умови для розширеного відтворення. За цих умов на середніх і кращих землях утворюється додатковий чистий дохід, який набув форми диференціальної ренти І. Отже, умовою виникнення цієї форми ренти є різниця в родючості та місцерозташуванні земель, джерелом - праця сільськогосподарських найманих працівників або фермерів.

За умов панування суспільної власності на землю диференціальну ренту ї повинна вилучати держава, за капіталізму її привласнює землевласник у формі орендної плати.

Диференціальна рента II утворюється внаслідок інтенсивного ведення господарства, тобто використання кращих сільськогосподарських машин, насіння, поліпшення культури землеробства і тваринництва, за рахунок додаткових капіталовкладень. Це дає змогу підвищувати продуктивність праці й отримувати більше продукції з кожного гектара землі. Отже, природна родючість землі доповнюється і все більше замінюється економічною родючістю за умов раціонального сільськогосподарського виробництва додаткові

надлишкового доходу, який набуває форми диференціальної ренти II. Цю ренту привласнює фермер, або орендар землі впродовж дії орендного договору. При укладенні нового договору, землевласник переважно враховує зроблені в попередні роки орендарем додаткові капіталовкладення, вищу родючість землі І збільшує плату за землю. Тому орендар зацікавлений, щоб договір про оренду землі укладався на тривалий термін, а землевласник - навпаки.

Аналогічний механізм виникнення ренти в добувній промисловості, оскільки корисні копалини, що добуваються з надр землі, продають відповідно до витрат виробництва на гірших ділянках.

Частина землі в багатьох країнах знаходиться у надзвичайно сприятливих грунтово-кліматичних зонах. Розміщені тут господарства вирощують рідкісні фрукти - цитрусові, цінні сорти винограду та ін. Оскільки попит на цю продукцію переважно перевищує їх пропозицію, то на неї встановлюють ціни, вищі від вартості, або монопольні ціни. Таким чином утворюється монопольна рента, яку привласнює землевласник. Джерелом існування є частка доходів покупців, що купують на ринку цю продукцію. Тому рентні платежі, плата за землю на цих ділянках повинні бути вищими.

Представники неокласичного напряму економічної теорії виділяють ще категорію «квазірента», тобто дохід, отримуваний власником певного фактора виробництва (в даному разі землі від впровадження передової агротехніки) впродовж відносно короткого часу за умов обмеженості пропозиції цього фактора з боку конкурентів і встановлення вищої ціни. Якщо обсяг пропозиції з боку конкурентів зросте (вони також запроводять цю агротехніку), ціна знизиться, і квазірента зникне. /

Абсолютна рента за капіталізму - форма земельної ренти, яку сплачують власникові за будь-яку ділянку землі незалежно від ЇЇ родючості і місце розташування. Вона є економічною формою реалізації монополії приватної власності на землю. її джерело - надлишок додаткової вартості над середнім прибутком (різниця між ринковою вартістю

сільськогосподарської продукції та суспільною ціною виробництва).

З розгортанням НТР в сільському господарстві (впровадження біотехнології, електроніки, комп'ютерної техніки, тощо), а також з монополізацією агробізнесу, Інтеграцією сільського господарства з переробними галузями промисловості, формуванням АГТК відбувається поступове зближення органічної будови капіталу сільського господарства з промисловістю, що зумовлює дію тенденції до зменшення абсолютної ренти. /*

Земля - особливий товар, ця особливість полягає в тому, що вона с продуктом природи і на неї початково не затрачена праця. Згодом витрати праці на поліпшення якості землі постійно зростають. Якщо абстрагуватися від таких витрат, то ціна землі базується не на вартості, а на величині доходу, який вона приносить своєму власникові, - ренті. Власник може продати землю за умови, що отримана сума не буде меншою, ніж дохід у формі відсотка, отриманий від вкладання цієї суми в банк. Ціна землі є капіталізованою земельною рентою і визначається за формулою:

рента

Ціна жш/ = ——_£—— ___хіоо%.

банківський відсоток

За підрахунками економістів, середня вартість І га сільськогосподарських угідь становила в Україні в середині 90-х років від 15 до 20 тис. дол. Вартість українських чорноземів-до 5,5 трлн. дол. В останні роки висловлено було чимало аргументів, як за перетворення землі на товар, так і про те, що в умовах тотального зубожіння населення, різкої поляризації суспільства землі в Україні не повинна бути товаром, адже купити 1 га землі більше, ніж за 1000 дол. нині основна маса народу не може.

Водночас на ціну землі впливають такі фактори, як зростання темпів інфляції, зниження доходів фермерських господарств та ін.

Надзвичайно висока ціна землі у великих містах світу. Так, у Токіо ціна невеликої ділянки під будинок сягає 37 середньорічних доходів громадян, у Києві одна сотка землі коштує 5 тис.дол.