8.10 Кирило-Мефодіївське товариство

У 40-х роках XIX ст. на боротьбу проти існуючого ладу стають нові сили не лише дворянської, а й різночинної інтелігенції. Виникають таємні політичні організації, члени яких прагнули не тільки звільнення селян від кріпацтва, а й національної свободи України. Першою такою організацією було Кирило-Мефодіївське товариство, засноване в січні 1846 року в Киї ві. Воно увібрало в себе цвіт української думки, людей, які мали величез­ний вплив на хід українського відродження. Тут були історик Микола Ко­стомаров, тоді професор Київського університету, талановитий письмен­ник і громадський діяч Пантелеймон Куліш, професор Микола Гулак, ви­датні етнографи Опанас Маркевич і Василь Бізюзерський, який згодом ві­діграв помітну роль в українському громадському житті, й ряд інших. Усього кількість кирило-мефодіївців становила майже 100 братчиків. Окрасою товариства був геніальний поет Тарас Шевченко. Виданий у 1840 році в Петербурзі перший збірник його поезії „Кобзар" відразу здо­був Шевченкові широку літературну славу й мав надзвичайний вплив на пробудження української національної свідомості.

Програмні ідеї Братства було викладено в „Книзі Битія Українського Народу" („Закон Божий") і („Статути Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія", основним автором яких був М. Костомаров та у „Записці", на­писаний В.Білозерським. Вони, зокрема, передбачали:

1) створення демократичної федерації слов'янських народів, очолю­ваної Україною, на принципах рівності і суверенності;

2)побудову майбутнього суспільства на засадах християнської мора­лі, шляхом здійснення низки реформ;

3)скасування самодержавства, кріпосного права та станів, встанов­лення демощатачних прав і свобод для громадян;

4) зрівняння в правах усіх слов'янських народів щодо їх раціональної мови, культури, освітитоїпд._я

Кирило-Мефодіївське товариство проіснувало недовго, воно не встигло вийти з підготовчої стадії і розгорнути практичну роботу. Уже на початку 1847 р. його членів було заарештовано, вивезено до Петербурга й там суворо покарано. Тільки через десять років, після смерті царя Миколи І, який особисто затвердив судові вироки, члени братства змогли поверну­тися до літературної і громадської діяльності. Але значення братства було величезним. Його ідеї та програма надовго визначали головні напрями українського національного відродження.

Незважаючи на всі свої зусилля, царський уряд був безсилим переш­кодити зростанню національно-визвольного руху в Україні, відвернути крах кріпосної системи, що назрівав.