8.9 Таємні організації

Одним з виявів волелюбних прагнень стала поява в Україні таємних політичних товариств. їх різновидом було масонство - заснований на по чатку XVIII ст. космополітичний релігійно-етичний рух, альтерн; до державних структур і державної ідеології, учасником якагс „Великого будівничого світу" як творця всього ладу в природі, називай себе будівничими його храму і закликають у своїх творах до моральне удосконалення людей та об'єднання їх, незважаючи на релігійну і їшцю-нальну належність, на принципах братерства, рівності, взаємодопомоги і вірності. Найбільша масонська ложа була заснована у Полтаві під назвою „Любов до істини". Членом її був видатний український письменник І Котляревський. Інший учасник цієї ложі, громадський діяч, історик В.Лукашевич намагався утворити „Малоросійське товариство" з метою боротьби за політичну незалежність України. Водночас у Києві виникла ложа „З'єднаних слов'ян", до якої належали здебільшого польські помі­щики та російська інтелігенція. Вони виступали за встановлення приязних відносин між українським і польським народами. Менші провінційні ложі діяли в Житомирі, Кременці, Рафалівці на Волині. Спочатку ложі задово­льнялися містицизмом масонських обрядів, мало цікавилися суспільно-політичними питаннями. Пізніше в них почали проникати ліберальні ідеї.

Невдоволення самодержавно-кріпосницьким режимом відчувалося й серед передової частини офіцерів-дворян, які ставили за мету змінити іс­нуючий лад. Найяскравіше ці ідеї виявилися в декабристському русі, тісно пов'язаному з Україною. Зокрема, у Тульчині існувала філія московського

„Союз благоденства". Близьким до цієї декабристської організації був 1.Котляревський, після ліквідації „союзу благоденства" в січні 1821 року більшість його членів не припинила політичної діяльності. У березні 1821 року Тульчинська управа ухвалила рішення про створення нової організа­ції, яка була названа Південним товариством. Остаточно воно оформилось у січні 1822 року на з'їзді в Києві. Тульчинською управою, як і всією ор­ганізацією, 'керував здібний організатор й освічений полковник, учасник російсько-французької війни 1812 року П.Постель. Товариство мало філії у Кам'янці та Василькові на Київщині. У вересні 1825 року до нього приє­дналося Товариство об'єднаних слов'ян. Воно виникло в 1823 році у Но-воіраді-Волинському і об'єднувало 50 офіцерів, вихідців здебільшого з дрібних або збіднілих дворянських сімей. Була серед них офіцерська мо­лодь українського походження. Обидва товариства вимагали повалення абсолютизму і створення республіки, ліквідації кріпацтва, яке вважали „справою ганебною, противною людству", рівних прав для всіх, повної свободи господарського розвитку. Однак декабристські організації не на­давали належного значення національному питанню. Теоретик декабрист­ського руху П.Пестель у своїй „Руській правді" виступив як прихильник централізації, засуджуючи федералізм, а населення України вважав „іс­тинними росіянами". Члени Товариства об'єднаних слов'ян, хоч і говори­ли про федерацію слов'янських демократичних республік, та не згадували при цьому ні про українців, ні про білорусів.

Відоме повстання декабристів, що відбулося 14 грудня 1825 р. В Пе­тербурзі, закінчилося невдачею. Дізнавшись про це, керівники Васильків­ської управи підняли на повстання Чернігівський полк, що розташовував­ся під Києвом. Проте здійснити свій план повсталим не вдалося. їх не під­тримали інші полки, Тульчинська та Кам'янецька управи Південного то­вариства. Повстання було придушене, а над його учасниками царський уряд вчинив жорстоку розправу. Чернігівський полк розформували, а сен дат відправили на Кавказ для участі у воєнних діях проти горців.

Однак революційні ідеї декабристів жиди у справах нового поколін­ня борців проти самодержавства і кріпосництва. Важливими осередками суспільно-політичного руху в Україні другої чверті XIX ст. навчаль­ні заклади, насамперед Харківський та Київський університети Під вили» вом повстання декабристів на початку 1826 року виник таємний мирний гурток у Харківському університеті. До Харківського гуртка входило близько 20 студентів, службовців, офіцерів. Гуртківці читали І Ш вали революційні твори, у яких містився заклик до повалення деспотизму, писали антикріпосницькі вірші та памфлети, їх пропагандист­ська діяльність поширювалася на Харківську, Київську, Чернігівську та інші губернії. На початку 1827 року власті викрили і розгромили харківсь­кий гурток. Однак і після цього пропаганда визвольних ідей у Харкові не припинялася.

Вільнодумство було поширене серед професорів та студентів Ніжин­ської гімназії, заснованої в 1820 році. Гурток прогресивних професорів протягом 1827-1830 років боровся проти професорів-реакціонерів. Його підтримувала значна частина ^ гімназистів, зокрема М.Гоголь, М.Прокопович, Г.Висоцький та ін. Царський уряд, дізнавшись про поши­рення „крамоли" у Ніжинській гімназії, у 1830 році позбавив профссорів-вольнодумців посад і відправив їх під нагляд поліції.