8.7 Початий національного відродження

Колонізаторська політика російського царату не змогла вбити живу душу українського народу - його національну свідомість. Українство з жалем згадувало колишню козацьку славу, автономію Гетьманщини, нарі-кало на скасування російським самодержавством колишніх прав і свобод. Деякі сміливці шукали шляхів виходу з цього підневільного становища.

8.8 Передумови відродження

У результаті становлення національної інтелігенції в Україні, як і в східній Європі, починається відродження національної свідомості. По­штовхом до цього став той факт, що із запровадженням кріпацтва, маса людей почала претендувати на дворянство зі страху бути записаними до простих селян й потрапити таким чином у кріпаки. Для вирішення даного питання російський уряд створив спеціальний орган - Герольдію, яка роз­почала перевірку підстав претендентів на дворянство. У процесі пошуку відповідних документів у родинних архівах серед представників провідної верстви українського суспільства на рубежі 18-19 ст. З'являється зацікав­лення національною історією, етнографією та фольклором. Це сприяло ус­відомленню спільності соціально-економічних, політичних і культурних інтересів усіх верств українського народу.

Чималу роль в національному відродженні відіграло формування но­вої української літератури з чіткими рисами національної своєрідності. Важливою подією стала публікація в 1798 р. «Енеїди» І.Котляревського, написаної народною українською мовою. У цьому творі поет з великим замилуванням тогочасну⁷ Україну, її минувшину, відобразив життя україн­ського народу, особливо простого селянства. Велике значення для пробу­дження національної свідомості мали художні твори Є.Гребінки, Г.Квітки-Основ'яненка, наукові праці професорів Київського та Харківського уні­верситетів М.Максимовича та І.Срезневського. Неможливо переоцінити в цьому контексті «Історію Русів» - твір, що з'явився на межі 18-19 ст. І протягом кількох десятиліть таємно поширювався в середовищі українсь­кого дворянству. Анонімний автрр цього трактату доводив, що саме Укра­їна, а не Росія є прямою наступницею Київської Русі, що українці є окре­мим, відмінним від росіян народом зі своїми традиціями, а тому Україна має всі права на відновлення самоврядування.

Загальне народне піднесення в країні викликали Велика французька революція та російсько-французька війна 1812 р. Ожили надії передової частини українського суспільства на реформи внутрішнього ладу країни.

Активними прихильниками радикальної реформації суспільства ста­ли відомі громадські й культурні діячі В.Капніст, В.Каразін, Г.Винський, О.Пассек, І.Орлай, І.Котляревський та ін. Серед української інтелігенції поширювався видатний документ французьких революціонеріс „деклара­ція прав людини і громадянина", твори О.Радіщева „Вольність" і „Подо­рож з Петербурга в Москву". Саме тоді В.Капніст в „Оді на рабство" і в драмі „Ябеда" сміливо виступив проти антинародної феодально-кріпосницької системи. Гуманістичні ідеї українських просвітителів підт­римало нове покоління патріотів.