8.5 Початок промислового перевороту

У дореформений період еволюційні, але глибокі зміни сталися в промисловому розвиткові. Початок промислового перевороту (середина 30-х років) став своєрідним рубіконом між двома якісно відмінними ета­пами в розвитку вітчизняної промисловості. Суть цього перевороту поля­гала в поступовому переході від феодальної мануфактури до капіталісти­чної фабрики. На першому етапі, який тривав від початку сторіччя до се­редини 30-х років, основними промисловими підприємствами були селян­ські промисли, міські ремісничі майстерні, мануфактури, що базувалися на примусовій кріпацькій праці та ручній техніці. Це був період помітних кількісних зрушень. При стимулюючій дії казенних замовлень (насамг ред воєнного відомства) зростає кількість промислових підприємств, рема, в Україні їхня кількість (без винокурень) зросла з 200 у 17 649 у 1830 р.. Збільшується і кількість зайнятих у промисловості робітни­ків та обсяги виробленої продукції.

У першій третині ХЕХ ст. сталися і певні якісні зміни, які мали над­звичайно серйозні наслідки. Йдеться насамперед про зростання ролі віль­нонайманої праці. У 1828 р. підприємств з вільнонайманою робочою си­лою становили 46,2% усіх підприємств, на яких працювало 25,6% робіт­ників. Характерною рисою цього етапу був уповільнений промисловий розвиток. Хоча саме у цей час промисловість вже визріла для глибоких якісних зрушень і дедалі більше виходила за межі феодально-кріпосницької системи, яка перетворилася на гальмо суспільного розвитку (стримувала формування ринку вільнонайманої робочої сили, інтенсив­ність торгівлі, появу значних капіталів тощо).

Промисловий переворот в українських землях, що належали Росій­ській імперії, розпочався у 30-40-х роках водночас з Німеччиною, але піз­ніше, ніж у Великобританії, Франції, СІЛА. Він поклав початок новому етапові розвитку вітчизняної промисловості, що тривав до скасування крі­посного права 1861 р. У цей період зберігалася певна спадкоємність тен­денцій в економічній сфері. Зокрема, продовжувався процес кількісного зростання промислових підприємств. Від 1825 р. до 1861 р. їхня кількість (без ґуралень) зросла в 3,6 раз. Водночас у промисловій сфері виникають нові тенденції. В основі промислового перевороту лежав технічний пере­ворот, суть якого полягала у заміні ручної праці машинною, широкому за­провадженні у виробництво парових двигунів, удосконалених технологій. Відбувається поступове витіснення кріпосницької мануфактури капіталіс­тичною фабрикою. Нові машини та технології вимагали якісно нової ро­бочої сили - дисциплінованої, кваліфікованої, зацікавленої в наслідках праці. Цілком зрозуміло, що закріпачений робітник не відповідав цим критеріям і тому частка вільнонайманої праці продовжує неухильно зрос­тати. Якщо 1825 р. вона становила 25%, то 1861 р. - вже майже 74%.

Потреби економіки та поглиблення диференціації промисловості сприяли появі в українських землях нових галузей - кам'яновугільної, машинобудівної, цукроварної тощо. Помітні зрушення відбулися в розмі­щенні промислових підприємств та в складі їхніх власників. Зокрема, як­що до середини 40-х рр. майже три четвертих підприємств належали пере­важно поміщикам і розташовувалися в селах та містечках, то надалі вони будувалися в містах, а підприємцями ставали купці, міщани та багаті се-іяни. Поступово формується спеціалізація районів на виробництві певної промислової продукції. Донбас перетворюється на крупний центр кам'яновугільної промисловості, який за видобутком вугілля 1860 р. в межах Російської імперії поступався лише Сілезькому басейну. Українські землі дедалі більше спеціалізуються на виробництві цукру.

Серед українських підприємців слід відзначити Симиренка (сорт яб­лука від цієї фамілії), Терещенка, Харитоненка, братів Яхненків, родину Федоренків. Зі збільшенням кількості підприємств зростали міста. З 1811 р. по 1858 р. чисельність жителів міст України збільшилася втричі. Жителі міст становили 11% населення України. Міста інтенсивно заселилися ро­сіянами, євреями, представниками інших національностей. Українці в міс­тах становили меншість. Зростання міст, промислового виробництва, по­діл праці - усе це сприяло розвиткові торгівлі. Продавалися хліб, худоба, вироби селянських промислів, продукція обробної промисловості. Велику роль, відігравали ярмарки. У 40-х рр. XIX ст. із 4 тис. діючих в імперії яр­марків половина проходила в Україні. Найважливішими з них були: Конт­рактовий - у Києві; Хрещенський, Успенський, Покровський ~ у Харкові; Георгіївський - у Єлизавет граді; Петропавлівський - у Катеринославі. Так Контрактовий ярмарок у Києві відбувався з 15січня до 1 лютого в торговій частині Києва - на Подолі. Сюди заїжджалися іноземні купці з Англії, Франції, Австрії та інших країн.

Розвивався водний транспорт. У 1823 р. на Дніпрі з'явився перший пароплав, а в 1838 р. вже було створено, Дніпровську судноплавну компа­нію в якій налічувалося наприкінці 50-х рр. 17 пароплавів.

У першій половині XIX ст. Україна була одним із головних експор­терів зерна (70% від загальноімперського експорту), вовни (60%). Найбі­льшим портом в Україні була Одеса. Отже, на середину XIX ст.:

- феодально-кріпосницька система перебувала в глибокій кризі

занепаді;

- зароджувалися нові ринкові відносини, які ставали ефективні­шими, ніж

- феодально-кріпосницькі;

- загострювалися соціальні суперечності.