6.13 Відновлення української державності

Майже 360 років тому, український народ піднявся на боротьбу за право бути господарем на своїй землі. Повстання очолив гетьман Запоро­зького козацтва Б.Хмельницький. Ніхто тоді не вірив, що після тяжкого татаро-монгольського і польського поневолення наш народ може підняти­ся на боротьбу і здобути перемогу. Але це здійснилося. Велика Українська революція 1648 - 1676 рр. призвела до повалення польсько-шляхетського режиму й відновлення української державності. За цей період була ство­рена і діяла молода Українська козацька держава. Народ повірив у свої сили, а керівництво на чолі з Б .Хмельницьким зробило все необхідне, щоб Україна відбулася як держава.

Інша справа, що відбулося після смерті Б.Хмельницького. її керівни­ки почали ворогувати між собою і знову державу було втрачено.

Довгий час українські землі знаходились у складі інших держав, які не хотіли визнавати за моїм народом права на незалежність. Але тепер люди знали, що рано чи пізно, але українська держава відновиться. Йшла важка кровопролитна боротьба за відновлення державності. Видатні діячі України Т.Шевченко, Пилип Орлик, Іван Мазепа, Михайло Гру шевський і багато інших вели наш народ до перемоги...

І ось наступив 1991р. Верховна Рада України проголосила 24 серпня Акт Незалежності України. Довготривала, жорстока боротьба закінчилася створенням Української незалежної держави. Знову, як 360 років тому по­чалося будівництво нової держави. Але як і тоді, сьогодні бракує досвіду. Тоді був лідер, який зумів в короткий строк із розбурханої стихії створити державу. Сьогодні протягом майже 18 років йде боротьба між лідерами і шляхами побудови держави. Поступово нація відроджується і самоусві-домлює себе. Але сьогодні, як ніколи, Україні потрібен лідер, який би по­вів народ до перемоги.

Але повернемося до епохи Б.Хмельницького. Визвольна війна 1648 -1676рр. Сприяла розбудові Української держави. На звільнених від поль­ської влади землях потрібно було будувати свою національну державу.

Для цього необхідно було:

1) створити власну армію;

2) забезпечити діяльність органів публічної влади;

3) запровадити власний територіальний поділ;

4) запровадити свою податкову систему.

Створення Української козацької держави пройшло в своєму розвит­ку чотири етапи.

Перший етап (лютий - вересень 1648р.) - формування ідеї автоно­мії для козацького регіону у складі Речі Посполитої.

Другий етап (вересень 1648р. - серпень 1649р.) - завершення про­цесу розробки політичної програми, яка вперше в історії української полі­тичної думки передбачала створення незалежної держави в межах усіх ет­нічних земель України, усвідомлення права на територіальну спадщину Київської Русі.

Третій етап (серпень 1649р. - червень 1651р.) - намагання реалізу­вати програму створення незалежної національної держави. Вони вияви­лися безуспішними внаслідок прорахунків Б.Хмельницького в питаннях внутрішньої політики та зрадницької позиції Кримського Ханства щодо України.

Четвертий етап (липень 1651р. - березень 1654р.) - невдачі у бо­ротьбі за збереження автономії козацької України в межах Речі Посполи­тої і пошуки нового оптимального варіанту шляхом прийняття протекції російського царя, чи турецького султана. Укладення Переяславського до­говору про перехід України під протекторат російського царя.

1. Для успішної розбудови української держави необхідно було створити боєздатну національну армію. Вона сформувалася і зросла на ор­ганізаційних принципах Запорозької Січі. її ядро становило реєстрове та запорозьке козацтво, навколо якого об'єдналося повстанське покозачене селянство та міське населення. Під час боротьби талановитими воєначаль­никами виявили себе Іван Богун, Данило Нечай, Максим Кривоніс, Нестор Морозенко, Мартин Пушкар, Матвій Гладкий та інші. Армія формувалася з добровольців і у вирішальні моменти національно-визвольних змагань її чисельність сягала 100-150 тис. чол.

2. Система органів публічної влади будувалася за зразком управлін­ня Запорозької Січі. Формально вищим органом влади була Військова (ге­неральна) Рада, яка вирішувала військові, політичні, господарські, правові та інші питання. Проте Б.Хмельницький з метою зміцнення гетьманської влади частіше скликав Старшинську Раду, до якої незабаром перейшла вся повнота влади в державі.

Гетьман був главою і правителем України. Він очолював державну адміністрацію, був головнокомандувачем, скликав ради, фінансами, керував зовнішньою політикою, мав право видавати загально­обов'язкові для всіх нормативні акти - універсали.

Система органів публічної влади мала три рівні - генеральний, пол­ковий, сотенний. Реальна влада в державі належала генеральному урядові, до якого входили гетьман та генеральна старшина. Повноваження цього органу публічної влади поширювалася на всю територію України.

На місцях управляли полкові та сотенні уряди. Полковий уряд оби­рався полковою старшиною і складався з полковника та полкових урядов­ців, а сотенний - із сотника та його помічників (писар, осавул, хорунжий). У великих містах управління здійснювали магістрати, у малих, але приві­лейованих - отамани.

3. Територія Української держави простягалася майже на 200 тис. км і охоплювала Лівооережжя, частину Правобережжя та Степу. На цих землях проживало понад 3 млн. осіб. В основі адміністративного поділу лежала структура козацького війська. Територія держави поділялася на полки та сотні, що давало змогу в екстремальних умовах згуртувати та мобілізувати народні маси на боротьбу. Кількість полків не була сталою: якщо у 1649р. їх налічувалося 16, то у 1650р. - вже 20.

4. Фінансова й податкова система займали центральне місце в еко­номічних заходах Б.Хмельницького. Спочатку гетьман особисто контро­лював цю сферу, а з 1654 р. було введено посаду гетьманського підскар­бія, який контролював прибутки та видатки військової скарбниці. Попов­нення державної скарбниці здійснювалося з чотирьох основних джерел:

1) із земельного фонду;

2) з прикордонного торгового мита: евекти - митний податок, що стягував гетьманський уряд за вивіз товарів за кордон, та індукти — митний податок, що стягувався з купців за ввіз

товарів;

3) з доходів від промислів та торгівлі;

4) з податків.

Отже, у процесі національно-визвольної війни, у світогляді козаць­кої еліти, відбулася певна еволюція від ідеї козацької автономії до ство­рення суверенної незалежної держави.