6.17 Входження України під протекторат Московії

Для забезпечення тривалої перемоги над поляками, Б.Хмельницький потребував надійної підтримки великої чужоземної держави. На думку ге­тьмана, зручним кандидатом на роль покровителя й захисника України на міжнародній арені був Турецький султан. Він був достатньо могутнім для того, щоб відбити у поляків бажання нападати на Україну, водночас у і 651р. після обміну посольствами, Терція формально прийняла своїми ва­салами гетьмана та Військо Запорозьке на таких же умовах зверхності, що . мали Крим, Молдавія та Валахія. Проте через поширену серед українців іенависть до «бусурманів», ця угода так і лишилася нездійсненою.

Значно популярнішим кандидатом на роль покровителя України був православний московський цар. З початку повстання Хмельницький умо­вляв царя в ім'я спільної для них православної віри прийти на допомогу Україні. Перша спроба таких переговорів відбулася наприкінці 1648р. че­рез Єрусалимського патріарха Паї сі я, який їхав через Київ до Москви. Ко­нтакти з російським царем підтримувались і протягом 1649р. Зокрема у березні прибуло з Москви в Україну перше офіційне посольство. Його очолив Г.Унковський. Метою було вивчення ситуації в країні. Посольство перебувало в Чигирині з 13 березня по 22 травня. Загалом, за період із 1649р. до початку 1654р. в Україні побувало 13 посольств із Москви.

Перше українське посольство до Москви вирушило у квітні 1649р. на чолі з чигиринським полковником Ф.Вишняком. І хоча Московія після недавньої важкої війни з Польщею займала вичікувальну позицію, перего­вори відбулися. Хмельницький вимагав військову допомогу проти Польщі в обмін на те, що Україна прийме протекторат Московії. Український ге­тьман за свідченнями царських воєвод, навіть погрожував Москві, якщо та не підтримає його проти Польщі. «Іду я війною тут же на Московську державу, - заявив він, — я всі міста Московські і Москву зламаю: хто на

24

Москві сидить, той від мене на Москві не відсидиться за те, що не поміг він мені ратними людьми на поляків». Але Москва реагувала надзвичайно обережно. Зазнавши тяжких витрат у недавній війні з Польщею, московіти воліли почекати поки козаки й поляки не виснажать одне одного, і вже то­ді вдатися до відповідний дій.

У лютому 1653р. відбувся Земський собор, на якому російське пра­вославне духовенство і бояри погодилися взяти Б.Хмельницького разом з Військом Запорозьким під протекторат Московії. Але фактичних кроків для реалізації цього рішення зроблено не було. Водночас тривали надзви­чайно виснажливі для українського народу воєнні дії. 22 квітня 1653р. до Москви прибуло нове посольство від Хмельницького К.Бурляй і С.Мужиловський. Вони передали повторне прохання козацького гетьмана виступити на захист України і послати на допомогу військові сили. Але і на цей раз відповіді не було. У середині травня 1653р. до Чигирина прибув посланець султана Магомета IV, який передав гетьманові атрибути влади. Умови васальної залежності Війська Запорозького від Туреччини були на­багато кращими, ніж ті, що передбачали залежність від Стамбула Кримсь­кого Ханства.

Побоюючись блоку гетьмана з Кримом та Туреччиною Московський цар, мабуть, повірив погрозам гетьмана піти під владу мусульманських країн, якщо Москва не надасть Україні своєї допомоги. Ось чому цар Оле­ксій Михайлович скликав Земський собор і 1 жовтня 1653р. на ньому було прийнято рішення про прийняття гетьмана Богдана Хмельницького і Вій­ська Запорозького під протекторат Московського царя. На підставі цього рішення цар відрядив в Україну спеціальне посольство на чолі з боярином Бутурліним, яке й прибуло в кінці 1653р. до Переяслава, де мало зустріти­ся з гетьманом і козацькою старшиною для переговорів.