2.9 Культура Київської Русі

Культура Київської держави - яскраве і багатогранне явище, яке бу­ло результатом тривалого процесу внутрішнього розвитку східно -слов'янського суспільства і яке увібрало все краще від своїх слов'янських предків та від світової цивілізації. Найважливішою була писемність, що в першу чергу пов'язувалося із християнством. За словами М. Гру шевсько­го, саме «з християнством з Греції та Болгарії прийшли до нас наука, осві­та, книги... З Болгарії перейняли ми азбуку, письмо слов'янське...» Хоча :ам Кирило, як видно з життя св. Кирила, свідчив, що ще до винайдення ;лов"янського алфавіту бачив у Криму книгу, писану руськими письмена­ми. Археологічна наука дозволяє нам відносити час оволодіння східними слов'янами неу поряд кованим письмом до IX ст. На стіні Софії Київської виявлено азбуку, яка складалася з 27 літер: 23-х грецьких і чотирьох слов'янських - б, ж, ш, щ. Запровадження християнства сприяло поши­ренню кирилиці, винайденої Кирилом і Мефодієм. За часів Володимира і Ярослава відкрилися школи для дітей.

Найдавнішою руською книгою, що збереглася, є «Остромирове Євангеліє», писане у 1056 - 1057 рр. Якою ж тоді була мова? Адже Київ­ська і Переяславська землі вже у ХП ст. іменуються Україною. Ще М. Ма­ксимович довів: мова селян Київщини XIX ст. є мовою київських князів. Книжна мова Київської Русі - мова старослов'янська Як свідчить «По­вість минулих літ», велика частина українських слів змішувалася кількіс­но з масивом старослов'янських слів. Інтонаційний фонд у «Првісді...»: та «Слово о полку Ігоревім» - питомо український. Ми зустрічаємо в першо­му джерелі такі українські слова як: жито, сечевиця, зоря, подоудоя, ва­бити, орати, рілля, наймит та багато інших.

Осередками освіти на Русі були церкви та монастирі, вони ж сприя­ли розвитку літератури та мистецтва. Одним з таких осередків був Києво -Печорський монастир, що виник у часи правління Ярослава Мудрого і за­снований вихідцем з м. Любеча на Чернігівщині преподобним Антонієм. Багато в цьому плані зробили видатні діячі православної церкви Никон, Феодосій, Варлаам, Микола Святоша та інші. Печорський монастир був центром не тільки православ'я, а й літописання, мистецтв, медицини, він уславлений іменами Нестора - літописця, Іоанна, Симона, Аліпія, Агапіта, Григорія, Даміана і багато інших.

Архітектурний стиль Печерського монастиря - поєднання візантій­сько, українського і російського архітектурного мистецтв.

Крім Києво - Печерського, уславилися в ті часи, як пам'ятки архіте­ктури, Софіївський, Ірининський, Михайлівський Золотоверхий монастир. Останній був знищений радянською владою в 1934 - 1935 рр.

При монастирях засновувались бібліотеки, одну з них, сліди якої ми шукаємоі понині, створив у Софії Київській Ярослав Мудрий. При бібліо­теках були спеціальні майстерні, де переписувалися або перекладалися : іноземних мов книги як церковні, так і філософські, юридичні, історичні, географічні та інпгі.

Розвивалося й літописання. У Софії Київській укладено перший дав­ньоруський літописний звіт 1037 - 1039 рр., написано й проголошено ми­трополитом Іларіоном «Слово о законе и благодати», створено «Избор-ник» 1073р. Писемна культура поширювалась і серед простого люду, про що свідчать берестяні грамоти, ливарні формочки та ін.

Розвивалась і усна народна творчість - епічні пісні, перекази, били­ни. Була і музична культура. Музика, танці супроводжували всі родинні, культові та землеробські свята.

Разом із християнством прийшла і монументальна культова архітек­тура. Крім Софії Київської, яка була взірцем, однойменні храми були в Новгороді і Полоцьку. А храм Св. Спаса в Чернігові продовжував традиції Київської десятинної церкви. Унікальною була Успенська церква в Києво - Печорській лаврі (1073 - 1078 рр.), основу для якої копали сам князь ки­ївський Святослав та ігумен Лаври Феодосій. Коли будувалися собори Московського Кремля, Київську Успенську церкву брали за зразок. її хре-стовокупальний, щестистовпний тип набув поширення на Україні - Русі.

Розвивалися живопис і художнє різьблення. Так, мозаїки Софії Київ­ської виконано зі смальти 177 кольорових відтінків.

Дійшли до наших днів і твори станкового живопису, переважно іко­ни. Нині маємо «Ярославську Оранту» (перебуває в Москві), «Дмитро Са-лунський», «Свенська (або Печерська) богоматір», «Борис і Гліб» та інші.

Особливо прославився на ниві іконописання монах Києво - Печерського монастиря Аліній.

Високого рівня досягло декоративно - прикладне мистецтво. Ціну­валися твори художнього ремесла, виготовлені, в техніці черні, а також срібні окуття рогів тура, срібні браслети тощо.

Крім виробів із золота і срібла, існувало художнє металеве литво, різьблення на камені тощо. Важливим було і мистецтво лікування в ті часи. Монах Києво - Печерського монастиря Агагат вилікував князя Володимира Мономаха та хворих людей. Чудовими лікарями в цьому монастирі були монахи Пімен і Діміан, Микола Святоша, ігумени Атоній і Феодосій. Ми­кола Святоша заснував Микільський шпитальний монастир для хворих, а ігумен Феодосій відкрив у другій половині XI ст. лікарню у Києві.

Таким чином, з IX ст. по ЗО - роки XII ст. Київська Русь відкрила повий феодальний період в історії народів Східної Європи. Передовий для того часу соціально - економічний і політичний лад, вдала зовнішня полі­тика, плідне використання надбань світової цивілізації, духовне і культур­не відродження, пов'язане з прийняттям християнства, сприяли утвер-енню Київської Русі - України (саме під кінець XII ст. у літописах зяв-іяегься слово «Україна») як однієї з провідних країн світу.