2.2 Релігійні реформи Володимира. Прийняття християнства

Обійнявши великокняжий стіл, Володимир був змушений на початку шукати підтримки тих язичницьких елементів, що привели його до влади.

На Старокиївський горі знову постали ідоли Перуна, Хороса, Даждь-бога, Стрибога, Симаргла і Мокоша. Разом зі створенням Пантеону шести поганських богів у Києві влада намагалася прискорити об'єднання союзних племен і забезпечити зрівняння усіх головних богів, а значить і найбільш впливових жрецьких кіл племен. Очолив цей Пантеон великокняжий бог Перун, що мало сприяти зміцненню єдиновладдя в країні і перетворення її столиці Києва на релігійний центр держави. Проте ці спроби Володимира були безперспективними. Стара релігія була безсилою виконати об'єднавчу функцію, а також дати державі належні культурні, цивілізаційні імпульси, необхідні для динамічного й повноцінного розвитку.

З усіх слов'янських держав лише Русь ще не спромоглася на остато­чне утвердження Християнства.

Процес християнізації в Європі до приходу Володимира на Київський престол закінчувався. Починався він, звичайно, зверху: так чеські князі тилися 845 р., болгарський князь - 865, хорватські й сербські упродовж 850р р., польський король Мєшко - 966 року. Тому язичницьку Русь Єврс вважала «поганською», з архаїчною вірою, а це заважало співробітництву.

Перш ніж провести релігійну реформу, Володимир доручив своїм ек­спертам з'ясувати, яка релігія найближча руському людові. Нею й виявило­ся Християнство, що з давніх-давен поширювалося на Русі. Чималу роль при цьому відіграло і те, що воно було офіційною релігією у Візантії, а та­кож у наших сусідів. Саме через нову релігію Русь прилучилася до євро­пейських держав і обрала цивілізований шлях політичного розвитку.

Однак Володимир розумів, що прийняття нової віри з рук візантій­ського імператора і царгородського патріарха може призвести до ідеологі­чної, а то й політичної залежності від Візантії. Вихід зі складної ситуації знайшовся завдяки сприятливому збігу обставин.

У 986 р. Візантія програла війну Болгарії. В країні почалися завору­шення. Візантійські брати - імператори Василь II і Костянтин VIII зверну­лися у 987 р. до Володимира по допомогу проти повсталого воєначальни­ка Фоки Барди.

Князь Володимир погодився, але зажадав за це віддати йому в дру­жини їх сестру, принцесу Анну. Візантійський імператор Василь II зажа­дав, щоб Володимир охрестився і запровадив християнство у своїй держа­ві. На таких умовах у 987 р. було укладено русько - візантійську угоду. Однак після придушення повстання імператор відмовився виконувати свої зобов'язання, вважаючи, що руський князь не рівня візантійській принце­сі У відповідь на це Володимир з військом зайняв Херсонес (Корсунь), який був опорою візантійського панування в Криму й примусив імперато­ра виконати умови договору. Після урочистого шлюбу з принцесою Ан-ною у Херсонесі Володимир повернувся додому й почав енергійно впро­ваджувати нову віру. За літописом, у 988 році за наказом князя духовенст­во хрестило у річці Почайні - притоці Дніпра, а згодом і населення інших міст. Руські люди неохоче відмовлялися від віри батьків і дідів. Тому хри­стиянізація Русі розтяглася на кілька століть.

Але вирішальний крок на тому шляху було зроблено.

Прийняття християнства значно вплинуло на подальший розвиток Київської Русі.

1. Нова віра сприяла остаточному розкладові родового ладу і фор­муванню та зміцненню нових феодальних відносин у східних слов 'ян.

2. Православ'я стало надійним ґрунтом для створення могутньої нейтралізованої самодержавної країни.

Прийняття християнства сприяло зростанню міжнародного авто-ту держави. Хрещення Русі та одруження з сестрою візантійських ім­ператорів Василя II і Костянтина УШ ввели Володимира у коло християн­ської сім'ї європейських правителів, а Київській Русі відкрили шлях до її визнання європейською християнською спільнотою

4. Християнство сприяло налагодженню і розширенню плідних зв'язків, побудованих на принципі рівноправності, з багатьма європейсь­кими країнами. Це підтверджують тісні контакти з Німеччиною, Поль­щею, Швецією, Римом.

5. Протягом X - XIII ст. київські князі уклали 83 шлюби з представ­никами західноєвропейських родин.

6. Під впливом християнства поступово відбулася докорінна зміна світобачення у населення Русі.

7. Нова віра заклала якісно нові підвалини в культурній сфері, сприяла розвиткові писемності, літератури, архітектури та мистецтва.

Отже, в часи князювання Володимира Святославозича завершується другий етап у складанні державності на Русі. Третій заключний, етап при­падає на роки правління в Києві його сина Ярослава.