- •61. Система філософії та її структурні складові
- •62. Історичні типи світогляду
- •63. Картина світу. Філософська картина світу.
- •64 Проблема визначення предмету філософії.
- •65. Основні функції філософії.
- •66 Буття та його основні форми.
- •67. Матерія та її основні форми руху.
- •68. Простір і час (основні характеристики).
- •69. Рух (основні форми та властивості).
- •70. Проблема матеріальної єдності світу.
- •71.Основні принципи та категорії діалектики.
- •72. Закон єдності та боротьби протилежностей.
- •73. Закон переходу кількісних змін у якісні.
- •74. Діалектичний закон заперечення заперечення.
- •75. Альтернативи діалектики.
- •76. Основні принципи гносеології.
- •77. Суб’єкт і об’єкт у процесі пізнання.
- •78. Критерії істини.
- •79. Істина як процес.
- •80. Чуттєве пізнання та його форми.
- •81. Раціональне пізнання та його форми.
- •82. Діалектика чуттєвого та раціонального у процесі пізнання.
- •83. Емпіричні методи пізнання.
- •84. Теоретичні методи пізнання.
- •85. Інтуїція у процесі пізнання.
- •86. Практика у процесі пізнання.
- •87. Сутність людини та сенс її життя.*
- •88. Людина, індивід, індивідуальність, особистість.
- •89. Проблема людської свободи та відповідальності.
- •90. Особистість і суспільство.
- •91. Потреби й інтереси у структурі особистості.
- •92. Взаємодія природи та суспільства.
- •93. Проблема свідомості у філософії.
- •94. Індивідуальна та суспільна свідомість.
- •95. Суспільна свідомість та її структура.
- •96. Правова та моральна свідомість.
- •97. Політична свідомість.
- •98. Естетична свідомість.
- •99. Мораль і політика.
- •100.Роль матеріального виробництва у житті суспільства.
- •101. Роль народонаселення та природних умов у розвитку суспільства.
- •102. Поняття соціально-історичної практики.
- •103 Соціальне прогнозування: види, типи, методи.
- •105 Проблема історичного прогресу.
- •106 Формаційна теорія суспільного розвитку к. Маркса.
- •107 Цивілізаційні моделі розвитку суспільства.
- •108 Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •109 Ціннісні орієнтації особистості.
- •110 Філософія культури.
- •111 Форми наукового пізнання (ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія).
- •112 Поняття “наука” (класифікація наук).
- •113 Етичні проблеми науки.
- •114 Сцієнтизм і антисцієнтизм.
- •115 Принцип плюралізму в історії філософії.
- •116 Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо).
- •117. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
92. Взаємодія природи та суспільства.
Людина і суспільство не можуть існувати і розвиватися паза природою, незалежно від них. Звідси виникає проблема взаємодії природи і суспільства, суспільного і природного. В широкому розумінні під природою мають на увазі весь навколишній матеріальний світ. Проте природа відрізняється від суспільства. Вона завжди існувала, а суспільство виникає на її основі в певний історичний проміжок часу. Природа є все те, що протистоїть суспільству, якісно від нього відрізняється. Це – вся сукупність природних умов існування людини і людства. Природа існувала і дали може існувати без суспільства. А суспільство без природи існувати не може. Тому, що воно є об’єктитвним сеоредовищем життя людей ( повітря, вода, земля тощо). Щоб жити, люди повинні задовольняти свої матеріальні та духовні потреби, а вони можуть їх задовольняти лише претворюючи природу на основі суспільного виробництва. В процесі виробництва між суспільством і природою вібувається обмін речовиною, енергією і інформацією. Природа є таким могутнім засобом морального і естетичнго розвитку людини. Одже, існує не тільки фізичний але і духовний зв’язок людини з природою. Його проявом є пізнавальне ставлення, яке реалізується через природничі науки, оціночне ставлення, яке виражається за допомогою понять блага, краси та їм подібним. Нарешті, в сучасному світі людина змушена брати на себе відповідальність за збереження природи, якій вона досить часто завдає досить великої шкоди. Розрізняють природу натуральну і “олюднену”.
93. Проблема свідомості у філософії.
Проблема свідомості є однією з найбільш загадкових, породжували і породжують численні суперечки і дискусії. Це зумовлено самою природою свідомості: воно не відповідає багатьом характеристикам чуттєво сприймається об'єктивної реальності. До свідомості не застосовні просторові характеристики; його не можна виміряти, якимось чином, кількісно виразити, відчувати чи спостерігати, воно не має ні масу, ні енергією, ні форму в тому сенсі, як це має місце по відношенню до фізичних об'єктів. Зигмунд Фрейд був переконаний, що органом психіки являється мозок, і психічні процеси існують в нерозривному зв'язку з фізіологічними, що світ матеріальних предметів існує незалежно від людської свідомості і наші знання про нього починаються із збудження органів почуттів. Психічний апарат Фрейд розглядав в 2х аспектах-топографічному і динамічному. При топографічному підході в психіці виділяють три області - свідомість, передсвідоме і несвідоме. Несвідоме являє собою ту частину психіки, де зосереджені несвідомі бажання. У широкому значенні це сукупність психічних процесів, операцій і станів, не представлених в свідомості суб'єкта. Згідно з концепцією несвідомого, необхідні ідеї можуть вступати між собою в конфлікт, причому більш слабі витісняються зі свідомості, але продовжують на нього впливати, не втрачаючи динамічних властивостей. Від свідомості вікно у зовнішній світ - несвідоме відгороджене областю допізнаванного. Допізнаванне - це розумне Я людина, пам'ять, мислення. Область свідомості Фрейд зв'язував в основному зі сприйняттям зовнішнього світу.