87.Лексика за вивіванням

Слова, відомі всім носіям мови, якими вони вільно, без будь-якого обмеження користуються, належать до загальновживаної лексики.

Це назви

• спорідненості людей (батько, мати, дід, бабуся, внук, тесть, свекруха),

• частин тіла (голова, вухо, груди, зуби, рука, серце, ребро),

• свійських і широко відомих диких тварин (кінь, корова, вовк, лисиця, ворона, ластівка, чайка, карась, щука),

• культурних і широко відомих диких рослин (яблуня, слива, жито, мак, картопля, граб, калина, суниці, полин),

• пов'язані з харчуванням (хліб, сіль, молоко, їсти, пити),

• будівель, господарських предметів та домашнього начиння (будинок, двері, поріг, віник, граблі, відро, миска),

• одягу і взуття (сорочка, шапка, черевики),

• почуттів (радість, щастя, жаль),

• різних дій (сидіти, мити, сіяти, хотіти, могти),

• кольору, смаку, розміру, інших якостей (зелений, блідий, солоний, кислий, великий, добрий чистий),

• відомих явищ культури і мистецтва (музика, кіно, книга, картина, олівець),

• числових понять (один, два, тридцятий),

• вказівних й службових слів (я, ти, він, від, над, при, і, та, тому що) та ін.

Вузьковживана лексика - це слова, що вживаються людьми певних територій, соціальних груп, професій та інше.

До вузьковживаних належать:

1) терміни - слова, які виражають чітко окреслені поняття з різних галузей науки, техніки й мистецтва: електорат, диктатура, посол, аташе, адвокат, позов, бюджет, ліцензія, дивіденди, бісектриса, електрон, калорія, сульфат, бокс, ринг, вірш, поема, підмет, тенор, орнамент, готика та ін.

2) територіальні діалектизми - слова, відомі тільки в певній місцевості. Наприклад, у південно-східній частині України вживають такі слова: скотина (худоба), бовдур (димар), жалива (кропива), баклажан (помідор), кип'яч (окріп), зобува (взуття); на півночі України - товар(худоба), живець (джерело), мигунка (блискавка), веселуха (райдуга), ляскавиця (грім), хупавий (гарний) тощо. Діалектизми є джерелом для поповнення літературної мови.

Соціальні діалекти вживаються тільки певними соціальними групами носіїв мови. До соціальних діалектів належатьпрофесіоналізми, жаргонізми, арготизми.

Професіоналізми характерні для мови людей окремих професій. Наприклад, оператори ЕОМ вживають чимало слів, не відомих людям, які не мають справи з комп'ютерами: інсталяція, архівація, драйвер, монітор, файл, утиліта, форматування, стример, сканер, принтертощо.

Жаргонізми - слова, властиві розмовній мові певного середовища. Наприклад, у молодіжному або кримінальному жаргоні побутують слова: бакси (долари), штука (тисяча), лимон (мільйон), шлунок (гаманець), ксива (паспорт, посвідчення особи тощо), базар (розмови),пакет (наряд міліції), стрілочник (донощик), черепи (свої хлопці), гнати (брехати), кинути (обманути ), наїжджати (чіплятися, погрожувати),кльово (дуже добре).

Арго - це умовна говірка, незрозуміла для сторонніх. Відомі злодійське, картярське, жебрацьке арго. Ось як Г.Хоткевич відтворив розповідь жебрака (у дужках подано переклади арготизмів): Розказував, як він попав раз на вечорниці… - А там самі терпелюки (парубки)та каравони (дівчата). Покургав (пограв) я їм, що знав, іду вже з хати, коли якась скелиха (сука) й обзивається: "Чи не дати вам, діду, мукаці?"- "Оце, дума, клево (добре)! Годі сухмаї кусморити (сухарі гризти), хоч ставреників накурляю (вареників наварю)…" .

В історичних працях, у художніх творах трапляються застарілі слова, які тепер звичайно не вживаються. Застарілі слова бувають двох видів: історизми й архаїзми.

Історизми - це слова, які вийшли з ужитку разом з реаліями дійсності, що вони називали.

Наприклад: починок - пряжа, намотана на веретено; чисниця - десята частина (три нитки) пасма; пістря - груба, звичайно саморобна, тканина з різнокольорових лляних, бавовняних та ін. ниток; намітка - покривало з тонкого серпанку, яким пов'язують поверх очіпка голову заміжні жінки; очіпок - старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки; бунчук - булава з металевою кулькою на кінці та прикрасою - китицею з кінського волосу; самопал - старовинна зброя - ґнотована рушниця, що не має замка і заряджається з дула; шлик, шличок - старовинний круглий або конічний головний убір, обшитий чи оздоблений хутром тощо.

До історизмів належать назви:

• представників різних верств населення минулих часів (князь, боярин, смерд, війт, осавула),

• давніх професій (мечник, лучник, бровар),

• старовинної зброї та знарядь праці (булава, гаківниця, сагайдак, мушкет, соха, рало),

• старовинного одягу (жупан, кирея, намітка, сап'янці),

• колишніх грошових одиниць, одиниць міри (гривеник, дукат, аршин, корець, фунт) тощо.

Історизми не мають синонімів.

Архаїзми - це слова, витіснені з мови іншими, новими: вікторія (перемога), десниця (права рука), чадо (дитя), благо (добро), стража(сторожа), словеса (слова), фортеція (фортеця), ректи (сказати), сей (цей), оний (той), сіреч (тобто), вольний (вільний).

Архаїзми можуть мати синоніми.

Слова, які щойно з'являються в мові, називаються неологізмами. Наприклад, останнім часом в українській мові стали вживатися слова маркетинг, менеджмент, конверсія, дилер, рекетир, ваучер, імідж, ґрант, стінка (набір шаф) тощо. Це неологізми. Частина з них, може, й залишиться в мові, решта відійде разом з нашою добою.

Найчастіше неологізми з'являються як назви нових предметів, явищ, процесів. Такі неологізми називаються загальномовними. Неологізми, утворені окремими авторами з певною стилістичною метою, називаються авторськими. Такі неологізми вживаються як художній засіб. Наприклад,велемовний світ, золотаве звечоріння (Ліна Костенко).