55. Прислівник. Розряди за значенням, походженням та структурою. 56. Ступені порівняння прислівників. Співвідносність з іншими частинами мови.

Прислівником називається невідмінювана частина мови, що виражає якісну або кількісну ознаку дії чи стану, ознаку ознаки (тобто ступінь чи міру вияву іншої ознаки, пр.: надзвичайно легко). У реченні прислівник виступає у ролі обставини, іноді він може виступати підметом або додатком. Пр.: Місяць піднявся вгору, сипнув промінням на море. (обставина) Мене не задоволяє твоє "завтра". (підмет) Сонце – високо, косарі – далеко ("є" = невиражений предикат – присудок) Найчастіше прислівник відноситься до дієслова, дієприкметника чи дієприслівника. Пр. Ч. лежав із широко (прислівник) розплющеними (дієприкметник) очима. Прислівники, що означають міру чи ступінь якості, найчастіше відносяться до прикметників і прислівників. Пр. Надзвичайно ясний та веселий був ранок. Морфологічною ознакою прислівників є особливі, характерні для них суфікси "-о, -е" та "-и, -ому, -ему" у прислівниках, що мають префікс "по-" (по-французьки, по-твоєму, по-нашому). Залежно від лексичного значенняприслівники поділяються на означальні та обставинні.

1)      Означальні виражають властивості, якості, спосіб дії, інтенсивність вияву ознаки. Серед означальних прислівників виділяються прислівники:

а) способу дії: вити по-вовчому, іти повагом, мчати стрілою

б) кількісні – позначаючи міру або ступінь вияву ознаки: дуже старатися, надто веселий, ледве помітний, зовсім вільно

в) якісні – утворені від якісних прикметників і співвідносні з ними за значенням: швидко, повільно, гарно, погано, весело, близько. Прислівники способу дії поєднуються тільки з дієсловами, прикметниками та прислівниками.

2)      Обставинні – функція яких полягає у вираженні зовнішніх щодо носія ознак, часу, причини, мети та інших обставин. Залежно від характеру серед обставинних прислівників виділяються відповідні розряди:

а) прислівники місця означають місце дії або напрям руху і відповідають на питання "де? куди? звідки?": внизу (де?), вниз (куди?), навколо, звідти, дорогою;

б) часу – означають час, протягом якого відбуваються дія і відповідають на питання "коли? від коли? доки? по який час?": тепер, учора, уранку, щохвилини, замолоду, напередодні, іноді;

в) причини – означають причину дії і відповідають на питання "чому? через що? з якої причини?: згарячу? = зопалу? = спересердя?";

г) мети – означають мету дії, відповідають на питання "для чого? навіщо? з якою метою?": навмисно, на радість, на зло.

Окрему групу становлять також предикативні та модальні прислівники, які можуть виконувати роль головних членів безособових речень. Найвиразнішу групу предикативних прислівників становлять слова на "-о, -е", співвідносні за значенням із якісними прислівниками. Модальні прислівники мають значення в повинності, необхідності, можливості або ж виражають оцінку змісту повідомлення з погляду достовірності, припущення інших тверджень. Ілюстрацією до цього розряду прислівників можуть служити приклади предикативних прислівників, пр.: Ставало вогко й холодно. Так мені стало шкода. Де можна лантух, там торби не треба. Аж страх (=страшно), аж жаль було дивитися.

Ступені порівняння прислівників

Прислівники на "-о, -е" співвідносні з якісними прикметниками мають форми вищого і найвищого ступеня порівняння, утворювані відповідно за допомогою суфіксів "-ш-, -іш-" та префікса "най-": дешево, легко, мудро => (най)дешевше, (най)легше, (най)мудріше. Суфікси "-к-, -ок-, -ек-"випадають (широко – ширше). Вищий ступінь може бути утворений і шляхом зміни основи слова: погано – гірше, гарно – краще (суплетивна форма). При творенні вищого ступеня прислівників відбуваються ті ж зміни, що і в прикметниках: дорого – дорожче, низько – нижче, високо – вище. Значення прислівника вищого ступеня посилюється додаванням слів: значно, багато, куди, ще, трохи... Пр.: значно краще, куди більше, ще частіше...

Не слід змінювати прислівники вищого і найвищого ступенів з однозвучними прикметниками. Прислівники прилягають до дієслова, дієприкметника й дієприслівника. Прикметники ж узгоджуються з іменниками. Пр.: Має завдання більше (прикметник) за твоє. Торік я зібрав більше (прислівник) колекцій, ніж цього року. Найкраще (прислівник) написав курсову роботу студент М. Найкраще (прикметник) моє побажання – всім бути оптимістами. За походженням прислівники поділяються на первинні та вторинні:

1)      первинні – утворені давно, і важко розпізнаються у складі слова.

2)      вторинні – тут належить основна частина. Серед них розрізняють прислівники походження:

а) прикметникового: добре, чисто, востаннє, по-козацьки, по-хорошому;

б) іменникового: зранку, надворі, щороку, вголос, вночі, навколішках, миттю, жужмом, верхи;

в) числівникового: двічі, тричі, вдесятеро, по-перше, спершу;

г) займенникового: надто, відтак, звідусюди;

д) дієслівного: пошибки, жартома, крадькома, всупереч.