54. Роль трудових колективів, профспілок та держави в розвитку трудових відносин

Трудовий колектив — це суб’єкт економічних відносин (насамперед відносин власності), а також сукупний працівник, котрий забезпечує раціональне використання наявних факторів виробництва з метою створення і привласнення відповідної частки доходу.

Підприємець організує виробництво, створює нові робочі місця і тим самим виступає в області трудових відносин в ролі працедавця. Тому тут ми будемо тотожно використовувати терміни підприємець та працедавець .

Об’єднання підприємців появилися у відповідь на об’єднання трудящих у профспілки. Значення підприємницьких об’єднань визначаються тим, на скільки успішно вони можуть виконувати свою основну мету:

Аналіз соціально-економічної ситуації, боротьба за створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

Напрацювання стратегії і єдності дій, вирішення конфліктів в самому підприємницькому середовищі.

Представництво і захист інтересів підприємців у відносинах з державою, органами влади різних рівнів.

Рецензування і експертиза законодавчих актів.

Напрацювання стратегії у відносинах з найманими працівниками та їх організаціями.

Надання членам об’єднань різних послуг (інформаційних, консультаційних, вивчення і формування громадської думки т. ін.).

Об’єднання підприємців досить активно беруть участь в роботі над удосконаленням законодавства, шляхом лобіювання своїх інтересів в парламенті.

Нерідко такі об’єднання в парі з профспілками займають одну позицію на противагу позиції уряду (наприклад зусилля, спрямовані на пониження податкового тиску).

Профспілки  – масове самокероване суспільне об’єднання трудящих певної галузі або суміжних галузей, професійної групи для захисту і представництва своїх соціальних інтересів.

Виникнення профспілок  викликане ростом чисельності осіб найманої праці., концентрацією найманих працівників на великих підприємствах під знаком необхідності їх об’єднання для захисту своїх інтересів. Усвідомивши таку необхідність, працівники роблять спроби об’єднатися.

Стан профспілчанського руху слугує показником розвитку трудящих держави і мірою їх організованості.

Серед чисельних організацій створених трудящими, профспілки мають певні особливості:

1. Це найбільш масове об’єднання, без попередніх умов для вступу в нього.

2. Це організація, яка за своїми інтересами найближче стоїть до економіки та виробництва (де і реалізуються корінні інтереси трудящих).

3. Профспілки  створювалися у відповідь на загострення соціально-економічного стану трудящих.

Профспілки єдина доступна організація, що займається повсякденними проблемами трудящих.

Третьою стороною в системі партнерських відносин є держава .

Вона здатна відігравати різні ролі в соціальному партнерстві: гаранта, вмовлювача, контролера, арбітра і т.д. При цьому участь держави в соціальному партнерстві проходить на державному або галузевому рівнях.

Держава  виступає як гарант основних громадянських прав , які важливі для вільного здійснення прав працівників, профспілкових прав, прав підприємців і ефективного функціонування любої системи соціально-трудових відносин. Тут держава виступає як організатор і координатор соціально-трудових відносин. При цьому однією з найважливіших функцій держави є розробка правових засад і організаційних форм соціального партнерства, правил і механізмів взаємодії сторін, встановлення обґрунтованих розмірів і порядку визначення мінімальних соціально-трудових стандартів (мінімальної зарплати, соціальних пільг і гарантій та ін.).

Державу можна розглядати як незалежного регулятора системи соціально-трудових відносин , так як вона здатна встановлювати юридичні рамки, що захищають права профспілок  і трудящих і які закладають організаційні і процедурні основи колективних переговорів  і владнання трудових конфліктів.

Держава може бути і стороною на переговорах  чи в консультаціях в межах трьохсторонніх соціально-трудових відносин з метою напрацювання чи втілення в життя соціальної, економічної і промислової політики в державі. Держава іноді робить спроби впливати на результати двосторонніх переговорів між працедавцями та профспілками.

Держава також є потужним працедавцем, і її політика в соціально-трудових відносинах в державному секторі економіки має суттєвий вплив на трудові відносини загалом.