13. Сутність поняття «доходи населення». Джерела з яких вони формуються

Доходи населення – це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини. Формування їх здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, доходів з інших джерел.

Сукупний дохід, що враховується в сімейному бюджеті, використовується на споживчі витрати, податки, збори, платежі та інші витрати, накопичення.Диференціація доходів визначається рівнем продуктивних сил і виробничих відносин і залежить від економічних, демографічних і соціальних факторів.

На формування доходів впливають такі фактори:

· нівелюючі – складання заробітків сім'ї, пенсії пенсіонерів, які живуть в сім'ї і вносять свою пенсію в бюджет сім'ї, допомоги, що одержують члени сім'ї.

· диференціюючі – наявність непрацездатних членів сім'ї, їхня кількість у сім'ї, співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім'ї.

Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові.Нетрудові доходи являють собою надходження від діяльності, що ведеться з відхиленням від прийнятих у суспільстві державних правових норм, норм моралі та поведінки громадян.

Є 3 основні джерела особистих доходів: зарплата, соціальні трансфери, доходи від підприємницької діяльності і власності.

За джерелом надходження:

Доходи від трудової та підприємницької діяльності:

·  заробітна плата;

·  доходи працівників колективних підприємств;

·  доходи від індивідуальної діяльності;

·  доходи від підсобного господарства;

·  доходи від кооперативної діяльності;

Доходи від власності:

·  дивіденди від акцій;

·  відсотки від паю;

·  відсотки від банківських вкладів;

·  доходи від облігацій;

·  орендна плата тощо.

Доходи, що безпосередньо не пов'язані з оцінкою результатів діяльності:

·  виплати при безробітті;

·  часткова компенсація виплат на освіту;

·  виплати інвалідам і тимчасово непрацездатним;

·  безплатне надання медичних послуг;

·  адресна допомога малозабезпеченим верствам населення;

·  благодійні послуги;

·  соціальні пенсії тощо.

За величиною нарахованих і реально отриманих доходів населення:

·  номінальний дохід — загальна сума доходу в цінах поточного періоду;

·  реальний дохід — дохід з урахуванням зміни цін, або дохід у цінах базового року.

Об'єктивною характеристикою рівня грошових доходів є відповідність їх прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум являє собою показник обсягу і структури споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп населення. проте цей показник призначається для певного періоду подолання кризового стану економіки.

14. Прожитковий мінімум. Механізм визначення прожиткового мінімуму

Прожитковий мінімум -- це рівень споживання, достатній для виживання та підтримки нормального стану здоров'я окремої людини або сім'ї.

В формуванні прожиткового мінімуму в міжнародній практиці використовуються такі методи:

статистичний -- прожитковий мінімум установлюється на рівні доходів, який мають 10-20 відсотків найменш забезпечених громадян країни;

нормативний -- визначається за фактичною вартістю споживчих товарів і послуг, що входять у споживчий кошик;

комбінований або нормативно-статистичний: харчування визначається за нормативами, а кошик -- щодо його частки в загальних витратах;

суб'єктивний -- на основі соціальних опитувань населення про необхідний мінімальний дохід;

ресурсний, що виходить із можливості економіки забезпечити прожитковий мінімум.

Розрахований за кожним з цих методів, прожитковий мінімум приймається також як межа бідності для надання соціальної допомоги найбільш вразливим верствам населення.

Згідно з міжнародним правом мінімальні розміри оплати праці, а також пенсії за віком, стипендії, соціальні допомоги та інші компенсаційні виплати мають орієнтуватися на величину прожиткового мінімуму.

Бюджет прожиткового мінімуму являє собою вартісну оцінку натурального набору прожиткового мінімуму, а також включає всі витрати на податки та інші обов'язкові платежі.

Прожитковий мінімум і величина його вартості для громадян працездатного віку являють собою інструменти соціальної політики.

Вони мають використовуватися як орієнтири під час регулювання доходів і витрат різних груп населення; для обґрунтування розмірів оплати праці, а також регулювання міжгалузевого підвищення заробітної плати, співвідношення в оплаті праці за галузями; для оцінки матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для реалізації поточних і перспективних соціальних програм на рівні регіону, підприємства

На сучасному етапі, враховуючи економічний стан України, формування прожиткового мінімуму доцільніше здійснювати за статистичним, комбінованим або ресурсним методом. Але перевагу в Законі „Про прожитковий мінімум” надано нормативному методу, який використовується в країнах з досить високим рівнем життя.

Відповідно до Закону України „Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги у зв'язку з безробіттям, інших соціальних виплат.

В Україні в прожитковий мінімум, на відміну від вищеозначених, включено мінімальний набір послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.