23) Правонаступництво в адміністративному процесі.

Стаття 55. Процесуальне правонаступництво

1. У разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

1. Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. Це означає, що в процесі розгляду окремого адміністративно-правового спору права та обов'язки суб'єктів спірного матеріального правовідношення ще до завершення розгляду справи внаслідок різних обставин можуть перейти до іншої особи, яка не є учасником розгляду цієї конкретної справи. В зазначеному випадку відбувається процесуальне правонаступництво, тобто заміна однієї із сторін процесу іншою особою - правонаступни¬ком.

Отже, процесуальне правонаступництво - це заміна сторін чи третіх осіб (правопопередників) іншою особою (правонаступником) у разі вибуття з процесу суб'єкта спірних чи встановлених судом право¬відносин.

У разі процесуального правонаступництва може бути перехід процесуальних прав та обов'язків під час адміністративного процесу від однієї особи, яка була стороною, або третьою особою в конкретній адміністративній справі до іншої, яка не брала участі в справі. Основою такого процесуального наступництва є наступництво в матеріальних правах та обов'язках.

Процесуальне правонаступництво відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України можливе на всіх стадіях адміністративного процесу.

Процесуальне правонаступництво суттєво відрізняється від заміни неналежного відповідача за процесуальними підставами та наслід¬ками.

24) Участь прокурора в адміністративному процесі.

Так, ч. 2 ст. 60 КАС встановлює, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Аналіз чинного законодавства дозволяє виділити наступні найбільш характерні ознаки прокурорського представництва: здійснення представництва від імені держави; чітке окреслення в законі підстав представництва; здійснення представництва на різних стадіях процесу та у різних справах; особливий характер повноважень, наданих прокурору.

Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підтримуючи в адміністративному суді заявлені позовні вимоги, прокурор є рівноправною стороною адміністративного процесу. Проте він не перестає бути представником органу, який здійснює нагляд за дотриманням Конституції і законів України, оскільки останній є одним з головних напрямів діяльності органів прокуратури в Україні.

Підставами представництва інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

прокурор вправі вступити в адміністративну справу шляхом подання адміністративного позову, оскарження судового рішення, подання скарги про перегляд справи за винятковими чи нововиявленими обставинами.

Так, з урахуванням положень КАСУ формами участі прокурора в адміністративному судочинстві з метою захисту прав і свобод людини в публічно-владних правовідносинах є наступні:

1) звернення до адміністративного суду з відповідним адміністративним позовом;

2) участь у розгляді місцевим або окружним адміністративним судом адміністративної справи за позовом прокурора з метою захисту прав і законних інтересів особи;

3) подання апеляційної заяви та скарги на рішення місцевого адміністративного чи окружного суду, в тому числі в справах, у яких прокурор не брав участі;

4) участь у розгляді адміністративної справи апеляційним адміністративним судом;

5) касаційне оскарження рішень адміністративного суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, судових рішень апеляційної інстанції;

6) участь у розгляді касаційної скарги в судовому засіданні у Вищому адміністративному суді України;

7) подання скарги про перегляд судового рішення адміністративного суду після його перегляду в касаційному порядку і рішення адміністративного суду касаційної інстанції за винятковими обставинами та участь у розгляді цієї скарги Судовою палатою з адміністративних справ Верховного суду України;

8) подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яке набрало законної сили, і участь у судовому засіданні відповідного адміністративного суду з розгляду цієї справи;

9) ініціювання питання і забезпечення в межах, установлених законодавством, примусового виконання рішень адміністративних судів у справах, в яких прокурор брав участь з метою захисту прав і свобод громадян у публічно-владній сфері.