Контроль виконання лабораторної роботи

1. За методом М.Я. Малахової речовини низької та середньої молекулярних мас визначають методом:

А. Спектрофотометричним

В. Хроматографічним

С. Ультрацентрифугуванням

D. Гель-фільтрації

Е. Електрофоретичним

2. Концентрацію олігополіпептидів за методом Лоурі і співавт. визначають методом:

А. Спектрофотометричним

В. Хроматографічним

С. Ультрацентрифугуванням

D. Гель-фільтрафії

Е. Електрофоретичним

3. Визначення інтегрального індексу ендогенної інтоксикації рекомендують для:

А.Оцінки ступеня важкості захворювання

В. Призначення адекватної терапії

С. Контролю за ефективністю лікування

D. Розрахунку концентрації альбумінів

Е. Визначення білків гострої фази

4. Фенацетин метаболізується в організмі людини шляхом:

А. Дезалкілування і гідроксилювання

В. Дезалкілування

С. Гідроксилювання

D. Метилювання

Е. Декарбоксилювання

5. Субстрати мікросомальних гідроксилаз індукують синтез молекул цитохрому Р-450 в печінці. Висока індукуюча здатність властива фенобарбіталу (снодійному препарату). Як можна пояснити механізм звикання до снодійних засобів (барбітуратів) і до інших лікарських речовин, які окиснюються монооксигеназною системою ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів ?

Приклади тестів “Крок-1”

1. Монооксигеназна система мембран ендоплазматичного ретикулуму печінки включає флавопротеїн НАДФН-цитохром Р-450-редуктазу і цитохром Р-450, яка каталізує метаболічні перетворення різноманітних сторонніх речовин і лікарських препаратів. У результаті:

А. гідроксилювання неполярних гідрофобних речовин підвищується їх гідрофільність, що сприяє інактивації біологічно активних речовин чи знешкодженню токсичних речовин і виведення із організму

В. гідроксилювання неполярних гідрофільних речовин підвищується їх гідрофобність, що сприяє інактивації біологічно активних речовин чи знешкодженню токсичних речовин і виведення із організму

С. гідроксилювання полярних гідрофобних речовин підвищується їх гідрофільність, що сприяє інактивації біологічно активних речовин чи знешкодженню токсичних речовин і виведення із організму

D. гідроксилювання полярних гідрофільних речовин підвищується їх гідрофобність, що сприяє інактивації біологічно активних речовин чи знешкодженню токсичних речовин і виведення із організму

Е. гідроксилювання неполярних гідрофобних речовин підвищується їх гідрофільність, що сприяє інактивації біологічно активних речовин чи знешкодженню токсичних речовин і неможливість їх виведення із організму

2. При біотрансформації лікарських засобів з класу барбітуратів (гексобарбіталу, фенобарбіталу, пентобарбіталу) реакції протікають за типом:

1. Окиснювального гідроксилювання алкільних бічних ланцюгів циклічних сполук

2. Окиснювального гідроксилювання за типом гідроксилювання бензолу

3. Реакції окиснювального дезалкілування, зокрема N-дезалкілування

4. Реакції відновлення, зокрема відновлювального дегалогенування

5. Реакції відновлення, зокрема відновлення нітросполук та азосполук

3. Біотрансформація моноциклічних вуглеводнів (анілін, ацетанілід) відбувається за типом:

1. Окиснювального гідроксилювання за типом гідроксилювання бензолу

2. Окиснювального дезалкілування, зокрема N-дезалкілування

3. Реакції відновлення, зокрема відновлювального дегалогенування

4. Окиснювального дезалкілування, зокрема О-дезалкілування

5. Реакції відновлення, зокрема відновлення нітросполук та азосполук

3. Біотрансформація хлорованих циклічних вуглеводнів (пестицидів гептахлору, альдрину) відбувається за типом:

1. Окиснювального гідроксилювання за типом гідроксилювання бензолу

2. Реакції окиснювального дезалкілування, зокрема N-дезалкілування

3. Реакції відновлення, зокрема відновлювального дегалогенування

4. Реакції окиснювального дезалкілування, зокрема О-дезалкілування

5. Реакції відновлення, зокрема відновлення нітросполук та азосполук

5. Біотрансформація поліциклічних вуглеводнів, що мають канцерогенні властивості відбувається за типом:

1. Окиснювального гідроксилювання за типом гідроксилювання бензолу

2. Окиснювального дезалкілування, зокрема N-дезалкілування

3. Реакції відновлення, зокрема відновлювального де галогенування

4. Окиснювального дезалкілування, зокрема О-дезалкілування

5. Реакції відновлення, зокрема відновлення нітросполук та азосполук

6. Біотрансформація тетрахлоретану відбувається за типом:

1. Реакції відновлення (без участі кисню), зокрема відновлювального дегалогенування

2. Окиснювального дезалкілування, зокрема N-дезалкілування

3. Окиснювального гідроксилювання за типом гідроксилювання бензолу

4. Окиснювального дезалкілування, зокрема О-дезалкілування

5. Реакції відновлення, зокрема відновлення нітросполук та азосполук

7. У клінічній практиці як індикатор активності гниття білків у кишечнику та функціонального стану печінки розглядається величина екскреції тваринного індикану, який утворюється в печінці в результаті реакції кон’югації:

А. Сульфування

В. Глюкурування

С. Метилювання

D. Ацетилювання

Е. З гліцином

8. Показником активності біотрансформації лікарських засобів в організмі людини є інтенсивність реакції:

А. Ацетилювання сульфаніламідів

В. Ацетилювання пеніциліну

С. Ацетилювання аспірину

D. Метилювання сульфаніламідів

Е. Метилювання пеніциліну

9. Визначення інтенсивності реакції (кількості екскретованої з сечею гіпурової кислоти після введення per os стандартної дози бензоату), яка лежить в основі дослідження антитоксичної функції печінки, є так звана:

А. Проба Квіка

В. Реакція Фоля

С. Реакція Мілона

D. Реакція Тромера

Е. Нінгідринова реакція