27. .Основні поняття і обєкти фінансвого менеджменту виробництва

Суть фінансового менеджменту як специфічної про­фесійної діяльності полягає у відпрацюванні раціональних рішень з формування оптимальної структури фінансових ре­сурсів організації, напрямків використання грошових коштів з метою максимізації доходів та досягнення фінансової стабільності, платоспроможності.

Основні завдання, що випливають з наведеного визначен­ня фінансового менеджменту, зводяться до:

— розроблення фінансової політики фірми з використан­ням різних фінансових інструментів;

— прийняття на цій основі конкретних рішень та відпра­цювання методів їх реалізації;

— інформаційного забезпечення шляхом складання та аналізу фінансової звітності фірми;

— оцінка інвестиційних проектів та формування портфе­лю інвестицій;

— оцінювання затрат на капітал;

— досягнення позитивного співвідношення між надход­женнями та витратами грошової готівки;

— ефективного вкладання надлишкових грошових коштів для забезпечення зростання компанії;

— фінансового планування та контролю тощо. Система фінансових економічних відносин формується

об'єктивно

Організаційна структура фінансового менеджменту

В основі управління фінансами знаходяться суб'єктивні дії: процес прийняття та виконання рішень менеджерами. Але ці рішення мають бути спрямовані на певні об'єкти уп­равління. Тому фінансовий менеджмент складається з двох частин (підсистем): керованої підсистеми та керуючої.

Об'єктами управління (керована підсистема) у фінансо­вому менеджменті є фінансові потоки підприємства: грошо­вий оборот у вигляді руху фондів у грошовій фірмі в процесі відтворення, що охоплює процеси розподілу та обміну; круго­обіг капіталу, що охоплює послідовне його авансування, засто­сування у виробництві; реалізація виробленого товару та по­вернення капіталу до вихідної форми; фінансові ресурси та їх джерела — грошові фонди, що використовуються для забезпс

28. Оперативне планування виробництва у «виштовхувальних» і витягувальних» системах

Оперативне планування виробництва передбачає визна­чення обсягу партії одночасно виготовлюваної продукції, ви­дачу нарядів на виконання робіт, розміщення замовлень на ма­теріали, контроль строків виконання та завершення робіт.

На підприємствах часто використовується система потокового виробництва з "виштовхуванням" виробу, запущеного у виробництво. По за­вершенні оброблення на одній дільниці виріб "виштовхується" на наступну незалежно від того, чи готова вона прийняти цей виріб на оброблення. Багато підприємств надають перевагу по­токовій системі виробництва з "витягуванням" оброблюваних виробів, яке передбачає більш чітку координацію роботи вироб­ничих дільниць. У цьому випадку оброблювані вироби послідо­вно "витягують" із попередньої дільниці в міру необхідності.

Обидві системи широко застосовується на різних підприємствах та в різних типах економіки (ринковій, цент­ралізовано керованій). Розглянемо спочатку їх узагальнені ха­рактеристики, а потім проаналізуємо більш конкретно їх пере­ваги та недоліки й сфери використання.

Виштохувальна система планування при даній структурі процесом цент­ралізованого планування охоплений кожний цех: цех отримує конкретні місячні завдання і звітує про їх виконання перед цен­тральними органами планування заводоуправління. Готову продукцію цех передає на міжцеховий склад. При такому пла­нуванні цех і центральні органи планування цікавить лише ви­конання строків та обсягів планового завдання. Кожний окре­мий цех при цьому існує ніби ізольовано. Його не цікавить, що буде з продукцією, яку він відправляє на проміжний склад. Йо­го також не цікавить, чи є там залишки продукції від попереднь-ого місяця, чи проміжний склад порожній. Зрозуміло, що у ви­падку наявності залишків у системі виникає перенакопичення. Таке явище може спостерігатись повсюдно, тому вважається, що цей вид планування, якщо не вдаватися до спеціальних за­ходів, веде до перенакопичення запасів (заділів) у системі. З іншого боку, у випадку затримки виконання планових завдань можуть виникнути простої, основою яких є відсутність напівфабрикатів на забезпечуючих проміжних складах.

Сис­тема виштовхувального виду при планових розрахунках ви­користовує постійне значення середньорозрахункового ритму виготовлення продукції. Ця система орієнтована в ос-новному на відносно постійний попит протягом досить три­валого проміжку часу (річний період), що створює мож­ливість використовувати постійне значення середньорозра­хункового ритму.

Витягувальна система орієнтована на роботу зі змінним відповідно до попиту ритмом виготовлення виробів. Тут пла­новими періодами для визначення величин середніх оборот­них заділів є періоди від одного до трьох місяців. А оператив­не управління в цій системі використовує значно менші пла­нові періоди, аж до зміни, тому значення середньорозрахунко-вих ритмів у цих системах перемінні