22. Організація і управління інструм. Господарством

У загальному плані інструментальне господарство є су­купністю відділів та цехів, що займаються проектуванням, придбанням, виготовленням, ремонтом і відновленням технічного оснащення підприємства, а також його обліком, зберіганням та видачею в цехи і на робочі місця.

Суть інструментального господарства з управлінської точ­ки зору: що це є один з видів діяльності менеджерів, спрямова­ний на організацію економного проектування і використання інструментів, приладів, вимірювальної техніки та іншого осна­щення виробництва, необхідного для нормального функціону­вання обладнання в технологічних процесах.

Необхідність створення інструментального господарства

зумовлена цілим рядом причин:

1) величезна номенклатура оснащень, пристроїв та інструментів.. Так, на великому машинобудівному підприємстві використовують широку гаму технологічного оснащення: різальний та вимірювальний інструмент, штам­пи, моделі, верстатні та слюсарні пристрої, допоміжний інструмент тощо;

2. високі вимоги до точності інструментальних пристроїв;

3. великі витрати інструментів у виробництві;

4. нестабільність інструменту в умовах НТП;

5) висока кваліфікація працівників інструментального цеху тощо.

Основним завданням функціонування інструментального господарства є своєчасне і безперервне забезпечення цехів і робочих місць високоякісним технологічним оснащенням у потрібній кількості та асортименті при мінімальних витратах на його проектування, придбання (чи виготовлення), зберіган­ня, експлуатацію, ремонти, відновлення та утилізацію.

Організація управління роботами з інструментального забезпечення виробництва складається з таких етапів: плану­вання, виробництво та придбання інструментів, пристроїв, ос­нащення, їх експлуатація та складське забезпечення.

Планування здійснює планово-економічпий сектор, який має. насамперед, передбачити, яке оснащення можна вигото­вити власними силами, а яке необхідно придбати у інших ви­робників.

Виробництвом та придбанням інструментів, пристроїв та оснащення займається заступник начальника інструменталь­ного відділу з даного питання. Виробництво інструментів по­требує здійснення таких самих заходів, як і виробництво будь-якої іншої продукції. Придбання, постачання інструментів та­кож відбувається так само, як і постачання інших матеріалів.

В організації управління інструментальним господарст­вом велике значення має складське забезпечення. До цього сектора відносяться центральний інструментальний склад та цехові інструментальні комори й склади, які мають організу­вати зберігання оснащення та його доставку на робочі місця.

23 . Управління транспортним обслуговуванням в-ва

Транспортне господарство — це основна артерія підриємства, яка поєднує всі матеріальні потоки, забезпечує забезпечує ритмічність та якість виконуваних транспортних послуг, виз­начає стабільність та ефективність його функціонування в

цілому.

Промислові підприємства використовують різні види транспортних засобів, їх склад залежить від масштабів та типів виробництва, продукції, що виготовляється, технології та розташування цехів.

Існують різні підходи до класифікації транспортних за­собів. У найбільш загальному плані їх поділяють на дві части­ни: зовнішні та внутрішні.

До складу зовнішніх засобів транспортного господарства великого промислового підприємства належать: залізничний транспорт, річковий, морський, автомобільний, авіаційний, трубонроводний. Для координації діяльності цих видів транс­порту на підприємствах створюються відповідні цехи (дільниці)

Внутрішньозаводський (внутрішньовиробничий) транс­порт має більш строкату структуру, яку класифікують за таки­ми параметрами:

• за сферою обслуговування — засоби міжцехового та внутрішьоцехового транспорту. Міжцеховий транспорт виконує операції з перевезення вантажів у межах тери­торії підприємства між цехами і складськими приміщен­нями. Виутрішньоцеховий транспорт забезпечує пе­реміщення предметів праці між робочими місцями, апа­ратами по ходу технологічного процесу;

• залежно від режиму роботи — транспортні засоби безпе­рервної (конвеєрні системи і т.п.) та періодичної дії (ав­томашини, самохідні візки тощо);

• за напрямками руху — транспортні засоби для горизон­тального, вертикального переміщення (ліфти, елеватори, конвеєри, трубопроводи, транспортери різних видів) та змішаного (крани, електрокари, автонавантажувачі тощо);

• за рівнем автоматизації — автоматичні, механізоваі, ручні;

• за видом переміщуваних вантажів — транспортні засоби для переміщення сипучих, наливних та поштучних ван­тажів.

Основними завданнями транспортного господарства є:

• забезпечення швидкого переміщення предметів праці, палива та готової продукції відповідно до вимог вироб­ничого процесу;

• ефективне використання транспортних засобів і праці

транспортних робітників;

• механізація та автоматизація транспортних та навантажувально-розвантажувальних робіт;

• зниження собівартості транспортних операцій;

• постійна підтримка транспортних засобів у робочому стані;

• удосконалення нормування, обліку та контролю викори­стання транспортних засобів, мотивація підвищення їх ефективності.

Організація управління транспортним обслуговуванням підприємства

Транспортним господарством на великих і середніх підприємствах керує транспортний відділ.

Під організацією транспортного обслуговування підприємства розуміється система заходів, що забезпечують ефективну та раціональну організацію транспорту, вантажо­потоків і праці транспортних робітників.

Щоб обґрунтовано вибрати раціональний вид транспорту, що найбільше відповідає вимогам конкретного виробництва, треба вивчити вантажооборот підприємства в цілому, його ок­ремі вантажопотоки, а також ознайомитися з характером ван­тажу та шляхами його транспортування.

Вантажооборотом називається сумарна кількість наявно­го відпрацьованого вантажу за звітний період (добу, місяць, квартал, рік).

Крім вантажообороту, розраховуються і вантажопотоки.Вантажопотік — це кількість вантажів, що переміщуються за певний період часу між окремими навантажувально-розванта­ жувальними пунктами..