21. Управління енергосподарством

У енергетичному господарстві підприємств використо­вуються всі види енергоресурсів, які характерні для енерге­тичного балансу економіки в цілому. Найсуттєвіші з них це вугілля, нафта, природний газ, енергія води, геотермаль­на енергія, в тому числі і перетворені енергоресурси: дерев­не вугілля, кокс, газовий конденсат, продукти переробки нафти, генераторний газ, доменний газ та ін. Усі ці ресурси є носіями різних видів енергії: електричної, теплової та хімічної енергії твердого, рідинного та газоподібного пали­ва; теплової енергії пари та гарячої води, механічної енергії тощо.

Суттєвими завданнями енергозабезпечення є також:

• безперебійне забезпечення підприємства всіма видами енергії при найбільш раціональних нормах її витрат;

• запровадження новітньої енергетичної техніки та макси­мальне використання потужностей енергоустановок;

• зростання енергоозброєності праці, підвищення на цій основі її продуктивності та зниження собівартості енер­гетичної продукції;

• організація техоглядів та забезпечення дотримання пра­вил експлуатації, ремонту і обслуговування енергетично­го обладнання на технологічних дільницях;

• спостереження, аналіз та контроль факторів, що вплива­ють на відхилення реальних (фактичних) витрат енергії від запланованих.

З цього погляду в системі енергогосподарства виділяють п'ять його складових частин:

1. енергосиловий цех (електростанції, підстанції тощо);

2. тепловий цех (котельні, тепломережі тощо);

3. газовий цех (газогенераторні мережі, кисневі станції тощо);

4. зв'язок (автоматичні телефонні станції, сигналізація тощо);

5. енергоремонтний цех, що виконує ремонт енергетично­го обладнання.

Специфіка управління енергетичним господарством зу­мовлюється особливостями виробництва та споживання різних видів енергії.

Першою такою особливістю є те, що споживані підприємством енергоресурси можуть бути купленими і виробле­ними власними силами. На підприємстві може вироблятися елек­троенергія на заводській електростанції: пара та гаряча вода — в котельних, генераторний газ — на газогенераторній станції тощо.

Однак більш доцільним і економним вважається цент­ралізоване постачання. У цьому випадку підприємство отри­мує електроенергію від централізованої (єдиної) електросис­теми (через заводську знижуючу підстанцію), пару — по теп­ловій мережі районної енергетичної системи чи заводської теплоелектроцентралі, газ — із мережі дальнього газопоста­чання природним газом тощо.

Другою особливістю є безперервність у часі виробництва і споживання енергії (тобто її не можна виробити „на склад") та нерівномірна потреба в ній протягом доби чи пори року. Режим виробництва енергії в кожний момент залежить від ре­жиму споживання, тобто регулюється обсягом споживання.

Третьою особливістю енергогосподарства є широка взаємозамінність окремих установок, видів енергоресурсів та технологічних процесів при виробництві продукції. На­явність великої кількості взаємозамінних ресурсів ускладнює оптимізаційні розрахунки в енергогосподарстві підприємств.

Вищенаведені та інші особливості зумовлюють не­обхідність відпрацювання раціональної системи управління енергетичним господарством. Основою цієї системи є пра­вильне планування виробництва та споживання енергоре­сурсів із застосуванням балансових методів.

Енергетичний баланс підприємства — це план забезпечен­ня його потреби у відповідних видах енергії, який враховує можливості взаємозамінності різних видів енергоресурсів. Складання енергобалансів є обов'язковим для великих спожи­вачів енергії.