20. Управління ремонтним господарством

Ремонт— сукупність техніко-економічних та організаційних заходів, пов'язаних з підтримкою і частковим (чи повним) відновленням корисного ефекту основного капіталу (основних фондів).

Ремонтне господарство підприємства — це сукупність відділів, служб та виробничих, підрозділів, зайнятим аналізом стану технічного обладнання, наглядом за його станом, технічним обслуговуванням, ремонтом та відпрацюванням за­ходів по заміні зношеного обладнання на більш прогресивне.

Необхідність здійснення ремонту зумовлюється, насампе­ред, нерівномірною міцністю різних деталей та вузлів. Адже неможливо технічно виготовити машини, механізми, агрегати з деталями та вузлами однакової міцності, рівномірного зно­шення та з приблизно однаковими строками служби. Тому і виникає потреба в ремонтному господарстві, щоб забезпечити їх нормальне функціонування на весь період служби.

Управління ремонтом на великих та середніх фірмах здійснюється самостійними службами головного механіка, го­ловного енергетика, головного архітектора. Усі ці служби ут­ворюють ремонтне господарство підприємства.

Організація управління ремонтом є основним змістом операційного менеджменту у виробничій структурі підприємства. Основні завдання організації цього управління можуть бути такі:

1. Розроблення раціональної системи виробничого ме­неджменту з технічного обслуговування обладнання в процесі його експлуатації з метою запобігання прогресу­ючому зношенню та аваріям.

2. Забезпечення своєчасного якісного планово-поперед­жувального ремонту (IIГІР) обладнання.

3. Відпрацювання основних напрямів .удосконалення ре­монтного господарства, підвищення його організаційно-технічного ріння.

Розглянемо конкретніше ці проблеми та шляхи їх розв'язання.

Реалізація першого завдання може бути забезпечена, якщо застосувати логістичний підхід до управління технічним об­слуговуванням засобів виробництва.

Другим важливим завданням операційних менеджерів ре­монтного господарства є відпрацювання системи планового попереджувального ремонту (ГІПР). Основні положення про планово-попереджувальний ремонт технічного та підйомно транспортного обладнання також містяться у згадуваних нор­мативних матеріалах відповідних галузей.

Планово-попереджувальний ремонт (ПГІР) — це така ре­монтна система, згідно з якою у заздалегідь визначений час зу­пинення обладнання з мето, заміни окремих його вузлів, ре­монту, щоб знизити частоту раптових поломок, збоїв у роботі та підтримати робочий стан основних фондів.

Єдина система ППР охоплює два види ремонтних опе­рацій:

1. безперервний (який виконується в процесі функціону­вання техніки) догляд за обладнанням;

2. періодичні ремонтні роботи (заміна окремих вузлів, мо­дернізація, відновлення обладнання).

Перший вид робіт — міжремонтне технічне обслуговуван­ня (МТО) охоплює поточний догляд за обладнанням, кон­троль за дотриманням правил експлуатації, промивання окре­мих вузлів і агрегатів, змазування та заміну масел, огляди та перевірка па точність. Воно запобігає передчасному зношенню обладнання.

Другий вид робіт — поточні ремонтні роботи (ПРР) пе­редбачає здійснення поточного (дрібного), середнього і капітального ремонту.

Поточним (дрібним) називається ремонт, при якому об­ладнання розбирається лише частково, замінюються і віднов­люються швидкозношувані деталі зі строком служби, рівним міжремонтному періоду, без простою обладнання.

При середньому ремонті здійснюється заміна лише зно­шених частин і поновлення малозношених. Це робиться після розбирання обладнання та відбраковки на основі дефектної відомості — документа, в якому визначається відсоток зно­шення кожної деталі.

Капітальний ремонт — це повне оновлення обладнання. При цьому воно повністю розбирається, замінюються всі змінні частини обладнання. Мають бути повністю відновлені технічні характеристики обладнання.