14. Мтз: організація й управління

Під матеріально-технічним забезпеченням ро­зуміють процес постачання підприємства всіма видами ресурсів у визначені строки та в обсягах, необхідних для нормального здійснення його виробничо-господарської діяльності.

Основні цілі МТЗ полягають у тому, щоб:

• забезпечити рівномірність та ритмічність випуску гото­вої продукції в точній відповідності з ухваленими плано­вими завданнями;

• поліпшити використання ресурсів: підвищити продук­тивність праці, фондовіддачу, скоротити тривалість ви­робничих циклів виготовлення продукції;

• мінімізувати транспортно-складські витрати тощо.

Організаційна структура МТЗ

Забезпеченням підприємств сировиною, основними та до­поміжними матеріалами, наливом та іншими видами ма­теріально-технічних ресурсів повинні займатись відповідні спеціалізовані організаційні структури. Побудова цих струк­тур надто різноманітна.

У кожному конкретному випадку формування ор­ганізаційних служб постачання залежить від типу вироб­ництва, його масштабів, обсягу та номенклатури сировини та виробів, рівня спеціалізації та кооперування, наявності транс­портної та постачальницько-збутової мережі в даному районі, форм постачання тощо.

На невеликих фірмах функції постачання можуть вико­нувати окремі працівники чи групи в складі господарського відділу підприємства.

На середніх і крупних підприємствах цю роботу виконують відділи (управління) матеріально-технічного забезпе­чення. Вони знаходяться у підпорядкуванні заступника дирек­тора підприємства з комерційних питань (або з виробництва).

Управління матеріально-технічним забезпеченням вироб­ництва охоплює цілий комплекс робіт із погодження дій усіх відділів, службовців та посадових осіб. Ці дії охоплюють такі аспекти діяльності, як визначення потреби в ресурсах та роз­рахунок кількості їх замовлень, знаходження методів, форм та джерел постачання ресурсів. Сюди відноситься і вибір поста­чальників матеріальних ресурсів, погодження цін, укладання договорів та організація постачання.

Важливим моментом є також організація контролю якості, кількості ресурсів, їх зберігання та використання.

Визначення потреби в ресурсах та розрахунок кількості замовлень. Це завдання розв'язується значною мірою ще на стадії планування потреби ресурсів, яке має оптимізувати ритмічність постачання та мінімізацію складських запасів.

Основним критеріями вибору постачальника є насамперед, вартість придбання товарів та послуг і якість обслуговування.

Якість товарів, що постачаються, має задовольняти вимоги, зафіксовані в договорі поставок. Контроль якості поставлених товарів та строків виконання замовлень здійснюється в службі складського господарства підприємства-отримувача.

15. Управління збутом

Забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами є початковою ланкою виробничого процесу, а збут готової продукції — його завершенням.

Будь-яка продукція виробляється в кінцевому рахунку для споживання, тому вона має бути не лише виготовлена, а й реалізована, тобто доведена до споживача й оплачена ним. Цим і визначається роль та значення оперативно-збутової діяльності підприємств.

Суть збутової діяльності в узагальненому розумінні поля­гає в тому, що це є процес просування готової продукції на ри­нок та організації товарного обміну з метою отримання підприємницького прибутку.

Отже, збутова діяльність — це складова частина маркетингової програми на тактичному рівні її реалізації.

Роль збуту в маркетинговій діяльності зумовлена такими обставинами:

У сфері збуту остаточно визначається результат усіх зусиль

підприємства, спрямованих на розвиток виробництва та отримання прибутку;

пристосовуючи збутову мережу до запитів споживачів, створюючи їм максимальні зручності до, під час та після придбання товару, виробник має значно більше шансів для виграшу в конкурентній боротьбі;

збутова мережа ніби продовжує процес виробництва, бе­ручи на себе дороблення товару та його підготовку до продажі (сортування, фасування, упаковка тощо);

саме під час збуту найбільш ефективно відбувається ви­явлення смаків та побажань споживачів.

Управляючий збутом має орієнтуватися насамперед на досягнення цілей підприємства. Для виконання цього завдан­ня йому потрібна система управління, яка охоплювала б кон­кретні цілі та інструменти. Вихідним пунктом та основою та­кої системи управління є концепція збуту, яка містить основні рішення відносно сфери діяльності, а також довгострокові цілі та стратегічний порядок дій на ринку. У загальному вигляді вона охоплює такі основні елементи:

• сфера збутової діяльності;

• цілі (головна ціль та побічні);

• стратегія збутової діяльності;

• методи збуту;

• принципові установки стилю дій.

Планують концепцію збуту керівники бізнесу й маркетингу. Розглянемо дещо конкретніше основні елементи даної концепції.

Сфера збутової діяльності передбачає визначення про­грами збуту, коло покупців, районів збуту.

Програма збуту окреслює коло потенційних споживачів, місце розташування яких, у свою чергу, визначає потенційні райони збуту.

Для ефективної роботи збутової структури важливо чітко описати коло покупців, які обслуговуються, — цільову групу.

Завдяки визначенню районів збуту, можна встановити потенціал збуту та прийняти рішення про локальний, регіональний, національний чи міжнародний масштаб збуту.

Цілі збуту визначаються необхідністю реалізації довгост­рокових рішень, що випливають із стратегічної політики фірми (рентабельність, розмір та профіль підприємства).

Стратегія збутової діяльності описує принципову модель дій, яка вибирається для того, щоб досягти визначених цілей. Вирішальне значення для формування стратегії збуту має те, за допомогою яких конкурентних переваг фірма захоче заво­ювати позиції на ринку і створити свій діловий імідж.

Методи збуту. На основі вибраної стратегії збуту мають бути визначені методи збуту, які описують способи роботи на ринку ("оброблення ринку").