4. Загальне поняття осу та основні вимоги до її побудови

ОСУ – структура, яка відображає склад і підпорядкованість різних елементів ланок та рівнів управління, які функціонують для досягнення певної мети.

Елементи формування ОСУ

1. функції менеджменту:

1а. основні функції

1б. специфічні функції

2. повноваження на прийняття управлінських рішень:

2а. права

2б. обов’язки

2в. відповідальність

3. структурні підрозділи:

3а. лінійні підрозділи ( цехи, дільниці)

3б. функціональні підрозділи (відділи управління)

3в. обслуговуючі підрозділи.

4. форма взаємозв’язків:

4а. ієрархічні взаємовідносини;

4б. функціональні зв’язки

4в. технічні зв’язки.

Умови раціональної ОСУ:

• мінімальна кількість рівнів у ієрархії управління;

• зосередження на кожному рівні всіх необхідних функцій управління;

• концентрація функціональних ланок у функціональних вузлах;

• виключення можливості дублювання функцій управління.

Принципи формування ОСУ:

1. принцип єдності розпорядництва і персональної відповідальності;

2. принцип встановлення точних меж між лінійним і функціональним керівництвом;

3. принцип розповсюдженості контролю;

4. принцип чіткого функціонального розмежування;

5. принцип відповідності прав, обов’язків та відповідальності кожної ланки управління і посадової особи;

6. принцип гнучкості та економічності ОСУ.

При розробці ОСУ необхідно враховувати вплив внутрішніх ( технічні фактори: масштаби і складність в-ва, рівень механізації та автоматизації в-ва та управління ним, виробнича структура, тип в-ва, характер спеціалізації та кооперування в-ва; економічні: система планування, оцінка діяльності, система матеріального стимулювання; соціально-психологічні фактори: соціальні стосунки в колективі, авторитет керівника, наявність конфліктних ситуацій) та зовнішніх факторів ( територіальне розміщення підприємства, об’єм і характер зовнішніх зв’язків, природно-кліматичні умови)

Вимоги ОСУ:

• забезпечення виконання всіх об’єктивно-необхідних функцій управління;

• мінімальна кількість рівнів управління;

• відповідність нормам керованості;

• посилення функцій аналізу, оцінки і прогнозування;

• гарантія високої надійності, оперативності, якості та ефективності управління.

5. Типи осу та їх характеристика

В управлінській практиці найбільш поширені такі типи організаційних структур:

- лінійний;

- функціональний;

- лінійно-функціональний.

Лінійна організаційна структура управління - це коли накази передаються безпосередньо від керівника до підлеглого і далі до інших підлеглих. Лінійні зв'язки в готелі показують рух управлінських рішень і інформації, що виходять від лінійного менеджера, тобто особи, що відповідає за діяльність готелю (невеликий) чи її структурних підрозділів (великий). Це одна з найпростіших організаційних структур управління. Вона характеризується тим, що на чолі кожного структурного підрозділу Знаходиться керівник, наділений усіма повноваженнями, що здійснює усі функції управління.

При лінійному управлінні кожна ланка і кожен підлеглий мають одного керівника, через який по одному каналу проходять усі команди управління. У цьому випадку управлінські ланки несуть відповідальність за результати всієї діяльності керованих ними об'єктів. Оскільки в лінійній структурі управління рішення передаються по ланцюжку "зверху вниз", а сам керівник нижньої ланки управління підлеглий керівнику вищого рівня, формується свого роду ієрархія керівників конкретної організації. У даному випадку діє принцип єдиного керівника, суть якого полягає в тому, що підлеглі виконують розпорядження тільки одного керівника. Вищий орган управління не має права віддавати розпорядження виконавцям, минаючи їхнього безпосереднього начальника.

Лінійна структура управління є логічно побудованою і формально визначеною, але разом з тим і менш гнучкою.

Переваги лінійної організаційної структури управління:

- єдність і чіткість розпоряджень;

- погодженість дій виконавців;

- простота управління (один канал зв'язку);

- чітко виражена відповідальність;

- оперативність у прийнятті рішень;

- особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу.

Недоліки лінійної організаційної структури управління:

- високі вимоги до керівника, який повинен бути підготовлений усебічно, щоб забезпечити ефективне управління;

- відсутність ланок з планування і підготовки рішень;

- перевантаження інформацією, безліч контактів з підлеглими, вищестоящими і суміжними структурами;

- концентрація влади в управлінській верхівці.

Функціональна організаційна структура управління - це коли накази делегуються керівником вищого рівня управління, який керує певною функцією менеджменту, керівнику нижчого рівня, який керує аналогічною функцією.

Функціональне управління здійснюється підрозділами, які спеціалізуються на виконанні конкретних видів робіт, необхідних для прийняття рішень у системі лінійного управління.

Ідея полягає в тому, що виконання окремих функцій покладається на фахівців. В організації, як правило, фахівці одного профілю поєднуються в структурні підрозділи (відділи), наприклад відділ маркетингу, відділ прийому і розміщення гостей, плановий відділ і т. д. Таким чином, загальне завдання управління організацією поділяється, починаючи із середнього рівня, за функціональним критерієм. Звідси і назва - функціональна структура управління.

Функціональне управління існує поряд з лінійним, що створює подвійне підпорядкування для виконавців.

Замість універсальних менеджерів, що повинні виконувати всі функції управління, з'являється штат фахівців, які мають високу компетенцію у своїй сфері і відповідають за певний напрям (наприклад, планування і прогнозування). Така функціональна спеціалізація апарату управління значно підвищує результативність діяльності готелю.

Переваги функціональної структури:

- висока компетентність фахівців, які відповідають за здійснення конкретних функцій;

- звільнення лінійних менеджерів від рішення деяких спеціальних питань;

- стандартизація, формалізація і програмування явищ і процесів;

- виключення дублювання і паралелізму у виконанні управлінських функцій;

- зменшення потреби у фахівцях широкого профілю.

Недоліки функціональної структури:

- надмірна зацікавленість у реалізації цілей і завдань "своїх" підрозділів;

- труднощі в підтримці постійних взаємозв'язків між різними функціональними службами;

- поява тенденцій надмірної централізації;

- тривалість процедур прийняття рішень.

Недоліки лінійної і функціональної структури значною мірою усуваються лінійно-функціональними структурами.

Лінійно-функціональна (штабна) структура управління готелем. За такої структури управління всю повноту влади бере на себе лінійний керівник, що очолює визначений колектив. Під час розробки конкретних питань і підготовки відповідних рішень, програм, планів йому допомагає спеціальний апарат, що складається з функціональних підрозділів (управлінь, відділів, бюро і т.д.).

У даному випадку функціональні структурні підрозділи перебувають у підпорядкуванні головного лінійного керівника. Свої рішення керівники функціональних підрозділів проводять у життя через головного керівника або (в межах своїх повноважень) безпосередньо через відповідних керівників служб-виконавців.

Таким чином, лінійно-функціональна структура містить у собі спеціальні підрозділи при лінійних керівниках.

Переваги лінійно-функціональної структури:

- краща підготовка рішень і планів, пов'язаних зі спеціалізацією працівників;

- звільнення головного лінійного менеджера від детального аналізу проблем;

- можливість залучення консультантів і експертів.

Недоліки лінійно-функціональної структури:

- відсутність тісних взаємозв'язків і взаємодії на горизонтальному рівні між виробничими відділеннями;

- недостатньо чітка відповідальність, тому що той, хто приймає рішення, як правило, в його реалізації не участь бере;

- надмірно розвинута система зв'язків по вертикалі, тобто тенденція до надмірної централізації.