4. Взаємозв’язок операційної функції з іншими функціями організації

Між операційною функцією та іншими функціями ор­ганізації існують досить складні і важливі робочі відносини. Для оптимізації діяльності організації необхідно забезпечити ефективне управління цими відносинами.

По-перше, операції залежать від інженерної функції, яка забезпечує проектування нових видів продукції, виробничих потужностей і процесів. Інженерна функція має отримувати від виробництва зворотну інформацію з проблем, пов'язаних із конструкцією виробу, та про можливості удосконалення си­стеми.

По-друге, маркетинг має забезпечити надійний прогноз попиту і реальні-замовлення клієнтів на виходи операційної системи. Крім цього, ця саме функція має інформувати вироб­ництво про всі претензії споживачів щодо якості чи строків продукції. З іншого боку, маркетинг залежить від виробництва в плані інформації про наявність продукції та мож ливостей своєчасного її виготовлення для задоволення потреб споживача.

По-третє, у сфері капіталів, необхідних для розширення потужностей та підтримки поточної роботи, операційна функція залежить від фінансової функції. Для того щоб нада­ти капітали в потрібний час і в необхідних обсягах, фінансовій службі треба отримати від операційних підрозділів інформацію про плани виробництва і розвитку. їй необхідні також і кон­кретні поточні дані, щоб оплатити працю робітників, заплатити постачальникам, виставити рахунки споживачам, вести облік наявних матеріально-технічних запасів та фінансову звітність.

По-четверте, функція трудових ресурсів несе відповідальність за вербування, відбір, а деколи - й навчання кадрів для роботи в операційній системі.

5. Операційна система та її підсистеми. Продуктивність і конкурентоспроможність операційної системи.

Найчастіше операційну систему подають як сукупність взаємопов’язаних підсистем: переробної, підсистеми забезпечення та підсистеми планування і контролю.

Переробна підсистема здійснює продуктивну діяльність, пов'язану безпосередньо з перетворенням вхідних величин у вихідні результати.

Якщо ми візьмемо таку організацію, як університет, то ос­новним результатом діяльності тут є поширення знань. Цей результат створюється через педагогічну та науково-дослідну діяльність людського фактора нрофесорсько-викладацького складу. Ця переробна система споживає різні матеріали (папір, канцелярські товари). Капіталовкладення тут не­обхідні для аудиторій, кабінетів, лабораторій. Інформація над­ходить із друкованих джерел, контактів з іншими університе­тами тощо. Енергія також необхідна для освітлення, опалення, роботи ЕВМ, поліграфічних служб.

Підсистема забезпечення не пов'язана безпосередньо з виробництвом виходів, але виконує необхідні функції забезпе­чення переробної системи.

Для університету ця система охоплює: бібліотеки, обчис­лювальний центр, ремонтио-екенлуатаційну службу, кафе­терії тощо.

Підсистема планування й контролю отримує від перероб­ної системи інформацію про стан системи і незавершене ви­робництво. Інформація надходить з внутрішнього середовища (про цілі, політику, персонал та інші параметри) та з зовнішнього середовища (про попит, вартість ресурсів, тен­денції розвитку технології, законодавство, конкурентів тощо). Ця підсистема повинна опрацювати весь цей обсяг¹ досить складної інформації і видати рішення, як саме має працювати переробна підсистема. Конкретні питання, що підлягають вирішенню, як правило, охоплюють планування виробничих потужностей, диспетчеризацію, управління матеріально-ви­робничими запасами, контроль якості тощо. В університеті функції планування й контролю виконують адміністрація, де­кани, приймальна комісія тощо.

Основним завданням операційного менеджменту є вироб­ництво продукції вчасно та з мінімальними витратами, тобто зробити ресурси продуктивними. Продуктивність — це основ­ний засіб для порівняння якості менеджменту різних підрозділів, перевірка компетентності менеджменту.

У загальному розумінні продуктивність організації озна­чає такий баланс між усіма чинниками виробництва (ма­теріальними, фінансовими, людськими, інформаційними то­що), який забезпечує найліпший вихід при найменших витра­тах, тобто це відносна ефективність та економічність ор­ганізації. Виражається вона через відношення ринкової вартості виходів до ринкової вартості входів.

витрати, пов'язані з плинністю кадрів, що спричинені зміною повноважень у системі;

витрати, пов'язані з помилками персоналу через недо­статню підготовку або погане керівництво тощо.

Виходячи з цих факторів, продуктивність можна вимірю­вати різними показниками (системою показників):

• часткова продуктивність характеризується кількістю го­тової продукції, віднесеної до певного одного входу (продукція/робоча сила; продукція/капітал; продукція/ма­теріали; продукція/енергія тощо);

• багатофакторна продуктивність виражається кількістю виготовленої продукції, що припадає на певну кількість входів: Продукція / Робоча сила = Капітал + Матеріали…

• загальна продуктивність - це співвідношення усіх то­варів і ресурсів (продукція/витрати; вироблені товари та послуги/усі використані ресурси). Виконуючи завдання забезпечення продуктивності, операційна система повинна надати допомогу фірмі у до­сягненні її вираженої компетентності та конкурентоздатності на ринку.

Виражена компетентність полягає в тому, що фірма дося­гає чогось краще, ніж її конкуренти, тобто утримує конкурентоздатність, яка дозволяє їй залучати та утримувати спожи­вачів.

За допомогою операційної системи можна забезпечити конкурентоздатність різними методами:

1. лідерством за мінімумом витрат;

2. технічними характеристиками продукції (міцність, надійність, економічність тощо);

3. швидкістю доставки;

4. гарантованість часу доставки;

5. індивідуалізацією виробів за вимогами замовників;

6. запровадженням продукції на ринок;

7. гнучким регулюванням обсягу виробництва тощо.