2. Виробництво як об’єкт управління, класифікація об’єктів

Організація виробництва на первинному рівні може розглядатися як група механізмів (обладнання, апаратів тощо), що обслуговуються працівником (кухарем, кондитером, роздавачем страв і т.п.). Кожний механізм і працівник, що його обслуговує, являє собою систему "лю­дина-машина", що складається з двох взаємодіючих і взаємопо­в'язаних елементів.

При інтеграції первинних систем "людина-машина" створюється виробнича дільниця. Системою більш високою порядку і рівня є цехи, виробництво і підприємство в цілому. Таким чином підприєм­ство є складною ієрархічною системою з вищеназваними сходинками ієрархії.

Організація виробництва - це система взаємопов'язаних еле­ментів, що характеризують виробництво, його організацію, технічне обслуговування, а також управління виробничою стратегією, програ­мою, виробництвом в оперативному режимі, матеріальним забезпе­ченням виробництва, виробничою економікою, ціноутворенням, вит­ратами на виробництві.

Виробництво на підприємстві є центральним ядром. Воно функціонує завдяки раціональному сполученню в часі та просторі засобів, а також предметів праці і самої праці. Як об'єкт управління виробництво є системою, що динамічно розвивається, елементи якої взаємопов'язані і взаємозалежні.

Па одному підприємстві виробничі підрозділи об'єднанієдиним виробничим процесом і тому виробничі зв'язки між ними не розриваються. Змінюються тільки економічні відношення і відношен­ня управління.

Зовні цехи забезпечуються сировиною, напівфабрикатами, пред­метами матеріально-технічного призначення.

Рух цих предметів праці в цехах і між ними створює виробничі потоки, узгоджені у часі і просторі на основі закономірностей органі­зації виробництва на підприємстві громадського харчування (або інших харчових виробництвах).

Ефективне функціонування цехів залежить від інших допоміж­них підрозділів виробництва і служб підприємства (складського, транспортного тощо). Підприємство громадського харчування може встановлювати договірні відношення по випуску деякої продукції (напівфабрикатів, кондитерських виробів тощо) і з іншими підприєм­ствами.

3. Операційна система: суть, елементи, цілі функціонування. Класифікація операційних систем

Операційна система створюється та функціонує, на вимогу стратегії операційної діяльності, яка, у свою черіу, є однією з фундаментальних стратегій (субстратегій) розвитку ор­ганізації. Стосовно промислового виробництва повна система виробничої діяльності називається операційною системою. Банк або лікарня також мають операційні функції, хоча не мають нічого спільного з технологією обробки матеріалів та кон­вейєром. Тому управління операціями аналогічно управлінню виробництвом, за винятком того, що управління операціями охоплює більш широке коло проблем і використовується в ор­ганізаціях, діяльність яких не має нічого спільного з технологією підприємств обробної чи будь-якої іншої галузі промисловості. Однак є певна схожість у підходах, принципах діяльності мене­джера промислової фірми, страхової компанії, банку, клінічної .лікарні тощо (входи-виходи, функції менеджменту тощо).

Виходячи з попереднього аналізу, можна більш конкретно визначити і саме поняття операційного менеджменту як про­цесу проектування, планування, узгодження, контролю всіх засобів, процесів і видів діяльності, необхідних для перетво­рення праці, капіталу, матеріалів, енергії та професійних навичок у товари та послуги для задоволення потреб зовнішнього середовища.

Побудова операційної системи та її компоненти

Система операційного менеджменту будується на підставі операційної стратегії, що можна відобразити схема­тично.

Ринкове середовище

Корпоративна стратегія

Операційна стратегія

Операційний менеджмент

Компоненти продукту

Системи планування і контролю

Найчастіше операційну систему подають як сукупність взаємопов’язаних підсистем: переробної, підсистеми забезпечення та підсистеми планування і контролю.

Переробна підсистема здійснює продуктивну діяльність, пов'язану безпосередньо з перетворенням вхідних величин у вихідні результати.

Якщо ми візьмемо таку організацію, як університет, то ос­новним результатом діяльності тут є поширення знань. Цей результат створюється через педагогічну та науково-дослідну діяльність людського фактора нрофесорсько-викладацького складу. Ця переробна система споживає різні матеріали (папір, канцелярські товари). Капіталовкладення тут не­обхідні для аудиторій, кабінетів, лабораторій. Інформація над­ходить із друкованих джерел, контактів з іншими університе­тами тощо. Енергія також необхідна для освітлення, опалення, роботи ЕВМ, поліграфічних служб.

Підсистема забезпечення не пов'язана безпосередньо з виробництвом виходів, але виконує необхідні функції забезпе­чення переробної системи.

Для університету ця система охоплює: бібліотеки, обчис­лювальний центр, ремонтио-екенлуатаційну службу, кафе­терії тощо.

Підсистема планування й контролю отримує від перероб­ної системи інформацію про стан системи і незавершене ви­робництво. Інформація надходить з внутрішнього середовища (про цілі, політику, персонал та інші параметри) та з зовнішнього середовища (про попит, вартість ресурсів, тен­денції розвитку технології, законодавство, конкурентів тощо). Ця підсистема повинна опрацювати весь цей обсяг¹ досить складної інформації і видати рішення, як саме має працювати переробна підсистема. Конкретні питання, що підлягають вирішенню, як правило, охоплюють планування виробничих потужностей, диспетчеризацію, управління матеріально-ви­робничими запасами, контроль якості тощо. В університеті функції планування й контролю виконують адміністрація, де­кани, приймальна комісія тощо.

Операційні системи можна класифікувати різними спосо­бами. Одним з них є двовимірна класифікація, що базується па характері виходу і типі процесу переробки ресурсів. Відповідно до цієї схеми можна проаналізувати фактично будь-яку операційну систему.

Проектна система характеризується тим, що кожна оди­ниця кінцевої продукції є унікальною за конструкцією, за­кланням що виконується, місцезнаходженням та за іншими важливими ознаками. Процес виробництва при цьому має одиничний, неповторний характер. На випуск кожної одиниці продукції витрачається відносно тривалий час (тижні, місяці, роки тощо). Усі ресурси операційної системи в даний момент «спрямовуються на реалізацію одного або декількох проектів.

Дрібносерійна система виробництва передбачає:

• спеціалізацію окремих підрозділів, цехів чи дільниць на виконанні різних операцій;

• об'єкти перероблення (деталі, що обробляються, чи клієнти, що обслуговуються) проходять через систему одиницями або невеликими групами;

• вимоги до оброблення чи обслуговування різні, тому кожний об'єкт (деталь, клієнт) просуваються по різних маршрутах з необов'язковим проходженням через усі ділянки.

Система масового виробництва характеризується:

• створенням великих обсягів відносно стандартизованих виходів;

• окремі одиниці продукції досить подібні, хоча можуть бу­ти окремі відмінності в характеристиках і комплектації;

• час просування одиниці продукції через систему віднос­но короткий (хвилини, години);

• виробничі ресурси можуть бути упорядковані в певній послідовності і утворюють технологічну лінію (потік, що проходить через усю систему).

Переробна система з безперервним процесом:

• виробляє значні обсяги відносно стандартизованих ви­ходів;

• єдиний спосіб розрізнити окремі одиниці створюваної продукції полягає у вимірі продукту в певних довільних одиницях (за обсягом, довжиною, площею, масою або ча­сом);

• ресурси, що поступають на вхід системи, безперервним потоком проходять через неї, перетворюючись у продукт на виході.

Прикладом трьох наведених систем може бути процес ви­робництва та доставки продуктів харчування. Ресторани дрібиосерійне виробництво. Кафетерії — масове поточне ви­робництво. Фірми, що обслуговують банкети, — проектне ви­робництво.

Операційні системи можна класифікувати різними спосо­бами. Одним з них є двовимірна класифікація, що базується па характері виходу і типі процесу переробки ресурсів. Відповідно до цієї схеми можна проаналізувати фактично будь-яку операційну систему.

Проектна система характеризується тим, що кожна оди­ниця кінцевої продукції є унікальною за конструкцією, за­кланням що виконується, місцезнаходженням та за іншими важливими ознаками. Процес виробництва при цьому має одиничний, неповторний характер. На випуск кожної одиниці продукції витрачається відносно тривалий час (тижні, місяці, роки тощо). Усі ресурси операційної системи в даний момент «спрямовуються на реалізацію одного або декількох проектів.

Дрібносерійна система виробництва передбачає:

• спеціалізацію окремих підрозділів, цехів чи дільниць на виконанні різних операцій;

• об'єкти перероблення (деталі, що обробляються, чи клієнти, що обслуговуються) проходять через систему одиницями або невеликими групами;

• вимоги до оброблення чи обслуговування різні, тому кожний об'єкт (деталь, клієнт) просуваються по різних маршрутах з необов'язковим проходженням через усі ділянки.

Система масового виробництва характеризується:

• створенням великих обсягів відносно стандартизованих виходів;

• окремі одиниці продукції досить подібні, хоча можуть бу­ти окремі відмінності в характеристиках і комплектації;

• час просування одиниці продукції через систему віднос­но короткий (хвилини, години);

• виробничі ресурси можуть бути упорядковані в певній послідовності і утворюють технологічну лінію (потік, що проходить через усю систему).

Переробна система з безперервним процесом:

• виробляє значні обсяги відносно стандартизованих ви­ходів;

• єдиний спосіб розрізнити окремі одиниці створюваної продукції полягає у вимірі продукту в певних довільних одиницях (за обсягом, довжиною, площею, масою або ча­сом);

• ресурси, що поступають на вхід системи, безперервним потоком проходять через неї, перетворюючись у продукт на виході.

Прикладом трьох наведених систем може бути процес ви­робництва та доставки продуктів харчування. Ресторани дрібиосерійне виробництво. Кафетерії — масове поточне ви­робництво. Фірми, що обслуговують банкети, — проектне ви­робництво.