29. Взаємозв'язок між категоріями "лідерство", "вплив" та "влада"

Кер-к орг-ції – це людина, яка одночасно є лідером і керує своїми підлеглими. Його мета – впливати на людей так. чином, щоб вони виконували роботу, доручену орг.-цією у відповідності з її місією і цілями.

В основі кер-ва лежать такі категорії мен-ту:

1. Лідерство – це здатність впливати на окр. особистості та групи прац-в на засадах. особис. якостей з метою зосередж. їх зусиль на досягн. цілей орг.-ції.

2. Вплив – це будь-яка поведінка одного індивідууму, яка вносить зміни у поведінку, відносини, відчуття ін. індивідууму. Види впливу: шляхом переконання, шляхом залучення прац-в до упр-ня.

3. Влада – це можл-ть впливати на поведінку ін. людей на засадах отриманих посадою повноважень.

Лідерство не дає влади, але дає змогу впливати на працівників. І влада дає змогу впливати на працівників. Тобто, вплив на працівників мають лідери і ті, хто має владу. Керівник має повноваження за посадою до управління людьми, але він також має бути лідером.

30. Етапи життєвого циклу організації.

1. Народження – проникнення на ринок, забезпечення виживання при збитковій діяльності, забезпечення у достатніх обсягах капітальних вкладень для започаткування діяльності організації.

2. дитинство – закріплення на ринку чи окремих його сегментах.

3. юність – суттєве розширення цільових сегментів ринку, а також забезпечення високих темпів зростання прибутку.

4. рання зрілість – подальше розширення сегментів ринку, орієнтація на регіональну диверсифікацію, забезпечення стабільного росту прибутків.

5. завершальна зрілість – формування іміджу п-ва, збалансоване зростання, орієнтація на галузеву диверсифікацію діяльності з метою підтримки належного рівня конкурентоспроможності.

6. старіння – збереження позицій або часткове зменшення обсягів в-ва, згортання діяльності, падіння прибутковості, а також показників фінансової стійкості.

7. відродження - життєве оновлення форм, видів та напрямів діяльності, забезпечення умов для зростання прибутковості, залучення значних обсягів інвестицій.

3. Виробничий менеджмент

1.Поняття, сутність і основні функції виробничого менеджменту

Менеджмент організації передбачає управління всією її різноманітною функціональною діяльністю. Але об'єднуючою основою цієї діяльності є виробництво. Інші напрями діяль­ності фірми призначені для забезпечення нормальної роботи з виробництва продукції чи надання послуг. Саме вироб­ництвом (операціями) і опікується виробничий (опе­раційний) менеджмент, що й визначає його суть та зміст.

Виробничий (операційний) менеджмент - це управління діяльністю, яка відноситься до створення товарів та послуг шляхом перетворення входів (необхідних ресурсів усіх видів) у виходи (готові товари та послуги).

У реальному житті для більш ефективного управління підприємством розробляються наукові основи менеджменту, виділяються його різноманітні окремі, умовно самостійні час­тини, серед яких виробничому (операційному) менеджменту відводиться центральне місце. Відобразити систему менедж­менту підприємства можна за схемою 2.

Як видно наведеної схеми, виробничий менеджмент міститься посередині життєвого циклу товару, тобто стадії ви­робництва передують стадії загального управління, маркетин­гу, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) тощо. Після стадії виробництва йдуть стадії підго­товки товару до функціонування, експлуатації та утилізації. Інші елементи менеджменту організації забезпечують уп­равління відповідними функціональними зонами й оптимізують діяльність фірми в цілому.

Суть виробничого менеджменту виражається у його функціях, тобто в тих завданнях, для розв'язання яких він при­значений. Таких функцій п'ять. Вони сформульовані ще на по­чатку XX ст. "батьком наукового управління" Анрі Файолем.

1. Планування. Функцією менеджменту насамперед вва­жається планування. Реалізуючи її, підприємець чи уп­равляючий, глибоко і всебічно проаналізувавши стан, у якому в даний момент знаходиться фірма, формулює майбутні цілі та завдання, відпрацьовує стратегію дій, складає необхідні плани, нормативи та програми. Влас­не йдеться про те, щоб визначити, де ми знаходимося в даний час, куди хочемо рухатися і як будемо це робити.

2. Організація. Реалізація відпрацьованих планів і програм входить до змісту інших функцій і насамперед – до функції організації. Вона передбачає створення фірми, формування її структури та системи управління, забез­печення її діяльності необхідною документацією, тобто організацію власне виробничого процесу.

3. Координація. Фірма живе і функціонує завдяки зайнятим у ній людей, а їх спільною діяльністю необхідно уп­равляти. Тому важливе значення набуває функція коор­динації трудової діяльності людей.

4. Мотивація. Щоб справи на фірмі йшли успішно потрібна висока активність і висока якість її співробітників. Тому дуже важливо зацікавити їх у та­кому становленні до праці, створити відповідні мотиви. Для цього необхідно визначити, чого ж вони хочуть (а часто багато людей цього не знають) та вибрати найдійєвіший для персоналу спосіб заохочення. Іншу сторону мотивації становлять покарання, які також де­коли необхідно застосовувати щодо працівників.

5. Контроль. Ця функція необхідна для своєчасного виз­начення небезпеки, виявлення помилок, відхилень від існуючих стандартів і цим самим створення основи для процесу корегування діяльності фірми. Головне завдан­ня контролю полягає не в пошуках "крайніх" за допу­щені помилки, а у визначенні їх причин і можливих шляхів виходу з негативної ситуації. Усі перераховані функції це просто становлять єдине ціле, вони переплетені одна з одною, проникають одна в одну гак, що часом їх важко розділити. Реалізація їх усіх планується, ор­ганізується, координується, мотивується, контролюється.