20. Стилі керівництва та їх характеристика

Стиль кер-ва – це манера поведінки кер-ка по відношенню до своїх підлеглих.

Параметри взаємодії кер-ка з підлеглими	Авторитарний стиль	Демократичний стиль	Ліберальний стиль
1. Методи прийняття рішень	Одноосібно вирішує питання	Перед прийняттям рішень радиться з підлеглими	Чекає рішення наради або вказівок від кер-ва
2. Сп-б доведення рішень до виконавців	Дає розпорядження, наказує, командує	Пропонує і просить	Просить і благає
3. Розподіл відповідальності	Бере на себе або перекладає на своїх підлеглих	Розподіляє відп-ть згідно з переданими повноваженнями	Знімає з себе будь-яку відп-ть
4. Ставлення до ініціативи	Придушує повністю	Заохочує і викор-є ініціативу в інтересах справи	Віддає ініціативу в руки підлеглих
5. Ставлення до підбору кадрів	Боїться кваліф. прац-в і прагне їх позбутися	Підбирає ділових і грамотних спец-тів	Підбором кадрів не займ-ся взагалі
6. Ставлення до недостат. влас. знань	Все знає і все вміє, а також рідко підвищує каліф-цію	Постійно підвищує свою каліф-цію, а також враховує критику	Поповнює свої знання та заохочує до цього своїх підлеглих
7. Стиль спілкування	Некомунікаб., з підлеглими тримає дистанцію	Дружньо настроєний, любить спілк-ня	Вступає в контакт з підлеглими лише за їх ініціативою
8. Х-р стосунків з підлеглими	Диктується настроєм	Рівна манера поведінки, а також пост. Самоконтроль	М’який і покладистий х-р стосунків
9. Ставлення до дисципліни	Прихильник формал. жорст. дисципліни та строгого розпорядку	Прихильник розумної дисципліни	Лояльний до порушень
10. Ставлення до моральн. впливу на підлеглих	Вважає покарання гол. методом стимулювання	Викор-є методи винагороди та покарання	Найчастіше кор-ся винагородою

Висновки:

1. На практиці не зустр-ся 100%-ві автократи, демократи чи ліберали, хоча певні тенденції спостер-ся.

2. Стиль кер-ва змін-ся з віком.

3. Не існ. поганих стилів. Сутьзначний консерватизм, який може заважати організації бути гнучкою поляг. в тому, які завдання ставить перед собою кер-к і в якій мірі підлеглі можуть впливати на нього та його рішення.

4. Найкр. стиль кер-ва – адаптивний, тобто стиль, який залежить від пев. конкр. ситуації.

21. Соціально-психологічні методи впливу менеджменту: сутність, види та особливості впливу.

Соціально-психологічні методи менеджменту – це способи впливу на колективи людей, які основані на використанні наукових досягнень соціальної і загальної психології управлінні в-вом.

Види: соціальні, психологічні.

Соціальні методи управління відіграють важливу роль в с-мі методів менеджменту. Вони спрямовані на формування поведінки людей шляхом впливу на детермінанти їх діяльності.

За своєю спрямованістю соціальні методи поділяються на:

• Методи управління соціальними масовими процесами. Спрямовані на управління рухом кадрів народно-господарських і галузевих масштабів шляхом регулювання процесів міграції населення;

• Методи управління організованими групами. Здійснюється 3-а шляхами:

1. Авторитарний – формування та прийняття керівником тільки одноособових рішень на основі власного досвіду та суб’єктивних оцінок.

2. Ліберальний – уявлення підлеглого права вести роботу за власним розсудом без втручання в її зміст і технології. За керівником залишається координація та ув’язка різних напрямів робіт, контроль якості, своєчасне одержання результатів;

3. Демократичний – залученні дол. Управління всього складу колективу. Колективна думка вкладається в основу рішення, яке приймається керівником.

Вибір методу управління групою залежить від: суті питання ділових особистих якостей підлеглих; строків вирішення завдань. Важливо, що обраний метод відповідав характеру завдань та конкретній ситуації.

• Методи управління внутрішньо груповими процесами і явищами. Направлені на розвиток позитивних або на обмеження негативних процесів і явищ в колективі. Це:

1. Методи розвитку позитивних зрушень. Це методи: підвищення соціальної виробничої активності;соціальної (спрямованості) спадковості; зміни соціального статусу професії;соціально політичні методи.

2. Методи, які направлені на обмеження негативних процесів і явищ. Це методи: соціальної профілактики; дисциплінарна допомога; захист соціальних інтересів.

• Методи управління індивідуально особистої поведінки. Це методи: заохочення працівника за результатами його праці; переконань; особистого прикладу;навіювання;примусу.

Психологічні методи.

Зовнішні фактори, що впливають на психологічний стан людини:

• Невиробничі – умови життя, обстановка в сімї, стан сфери торгового і побутового обслуговування, транспорту;

• Виробничі – умови праці, оснащення робочого місця, взаємовідносини людей в колективі.

Види психологічних методів:

• Метод психологічного спонукання. Мотив – це сукупність психологічних моментів, які визначають поведінку людини. Створити мотиви значить перетворити потреби людини в стимули до трудової діяльності, якщо не має потреб то неможе бути і мотивів.

• Методи формування соціально-психологічних відносин. Трудовий колектив – це с-ма працівників, які об’єднані єдністю мети та спільністю інтересів.

• Психологічні методи гуманізації праці. Гуманною можна вважати таку працю, яка враховує психологічні особливості людини і дає рівномірне навантаження на всі психологічні процеси (мислення, уява) і приносить людині задоволення.

• Психологічні методи професійного відбору і навчання.