14. Зарубіжні системи менеджменту: сутність, характерні особливості та доцільність застосування на вітчизняних підприємствах

1. Японський менеджмент

Постійно використовує найефективніші управлінські концепції, методи, технології, техніку ін. країн, пристосовуючи до національних особливостей.

Елементи японського менеджменту:

1) гуртки якості; 2) система стратегічного планування та орієнтація на допуск; 3) залучення до прийняття рішень усіх працівників компанії; 4) формування корпоративного духу (як в сім'ї); 5) горизонтальна та вертикальна ротація працівників (кожні 4-5 років змінюють посади);6) присутність керівника на підприємстві; 7) активне застосування доповідних записок (опис ситуації на підприємстві); 8) навчання працівників без відриву від виробництва; 9) застосування гнучкої орг. структури управління; 10) розгалужена система матеріального та нематеріального стимулювання.

2. Німецька система менеджменту

До Другої світової війни на підприємствах Німеччини застосовували жорсткий авторитарний стиль управління. Це було зумовлено військовим устроєм у державі. Головним був принцип робити лише те, що наказано. Працівники не мали жодних прав. Вони мали лише обов'язки. Так виникла німецька система "смертних гріхів" Вольфганга Хоєра. Ця система зобов'язала керівників уникати наступних помилок:

1) відмовлятися від особистої відповідальності; 2) здійснювати тиск на підлеглих; 3) забувати про важливість прибутку; 4) бути начальником, а не товаришем; 5) маніпулювати людьми; 6) допускати неувагу та ін.

Паралельно в Німеччині застосовується модель Гарцбурга, яка дала високі результати на підприємствах Німеччини. Основні положення моделі:

1) можливість самореалізації та забезпечення самостійності працівників на певних робочих місцях під час виконання конкретних робіт;

2) оцінювання індивід. внеску кожного працівника; 3) свобода у прийнятті рішень; 4) можливість творчого розвитку; 5) застосування колегіального співробітництва.

3. Шведська система менеджменту

У 2 половині 20 ст. жодна країна не знала такого високого темпу зростання валового національного продукту на душу населення, як Швеція. Причинами бурхливого економічного розвитку країни є:

1) політика нейтралітету - відмова від участі військового характеру;

2) здоровий прагматизм і практицизм працівників шведських підприємств; 3) ефективно діюча система забезпечення високої зайнятості; 4) надійність соціальних гарантій; 5) продумана податкова політика; 6) вміле використання приватної власності.

Основні положення шведської системи менеджменту:

1. Шведські бізнесмени мають змогу навчатись в різноманітних спеціалізованих вищих навчальних закладах та курсах. Система навчання передбачає не лише теоретичну підготовку, але й стажування спеціалістів у вітчизняних та іноземних компаніях.

2. Шведські менеджери найважливішим вважають розв’язання проблем матеріального забезпечення своїх підлеглих. На їх думку, високий рівень соціального забезпечення, хороші умови праці, турбота про працівників є основою успішного виконання завдань.

3. Формування ЗП в країні здійснюється на колективно-договірних засадах.

4. Різниця між найвищою та найнижчою ставками ЗП працівників, які виконують аналогічну роботу, становить не більше 10%, відсутні відмінності в оплаті праці чоловіків і жінок, ЗП службовців в середньому на половину перевищує ЗП робітників.

4. Фінська система менеджменту - це одна з наймолодших в світі. Вона є важливим фактором економічних успіхів країни. Фінські спеціалісти вважають управління взаємодією між кер-ками та підлеглими.

Основні положення фінської системи менеджменту:

1) врахування в управлінській діяльності факторів внутрішнього і зовнішнього середовища; 2) формування продуманих принципів управління; 3) делегування значної частини повноважень і відповідальності підлеглих; 4) застосування ситуаційного підходу; 5) врахування обставин, що впливають на організацію; 6) створення підлеглим можливості для самореалізації; 7) ефективне використання роб. часу; 8) готовність до ризику та відповідальності..

Фін. школа підготовки менеджерів за останні 20 років досягнула міжнародного рівня. При цьому успішну діяльність керівника забезпечують:

1) вміння досягати мети; 2) висока працездатність та дисциплінованість; 3) уміння приймати ризикові рішення; 4) використання демократичного стилю управління; 5) вміння швидко приймати рішення і стратегічно мислити; 6) здатність відповідати за свою роботу.

В Україні слід застосовувати найкращі здобутки зарубіжних систем менеджменту