10. Контроль: сутність, види та етапи здійснення

Функція контролю – це процес забезпечення досягнення організацією своєї мети. Розрізняють 3 види контролю:

• попередній;

• поточний;

• завершальний.

Попередній контроль проводиться у формі певної політики, процедур і правил. Він застосовується по відношенню до трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Поточний здійснюється, коли робота вже розпочата і проводиться він у вигляді контролю роботи підлеглого його безпосереднім начальником.

Завершальний здійснюється після того, як робота виконана або завершився час на її виконання.

Етапи процесу контролю:

1. встановлення стандартів, тобто конкретних цілей, які підлягають вимірюванню та мають часові обмеження.

2. порівняння показників підприємства із заданими стандартами.

3. вимірювання результатів.

11. Керівництво, лідерство та влада в організації

Керівник організації – це людина, яка одночасно є лідером і ефективно керує своїми підлеглими. Його мета – впливати на інших людей таким чином, щоб вони виконували роботу доручену організацією з відповідною місією і цілями.

У основі керівництва лежать такі категорії менеджменту, як лідерство, вплив та влада.

Лідерство – це здатність здійснювати вплив на працівників з метою зосередження їх зусиль на досягнення цілей організації.

Вплив – це будь-яка поведінка однієї людини, яка вносить зміни у поведінку, відносини іншої людини.

Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей. Розрізняють 5 форм влади:

• влада основана на примусі;

• влада основана на винагороді;

• еталонна влада;

• експертна влада;

• законна або традиційна форма влади;

Види впливу на підлеглих:

• вплив шляхом переконання;

• вплив через залучення працівників до управління.

12. Фактори внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування організації

Фактори впливу на організацію – це рушійні сили, які впливаю на виробничо-господарську діяльність організації і забезпечують певний рівень одержаних результатів.

Організація постійно перебуває під постійним тиском окремих ланок зовнішнього та внутрішнього середовища.

Внутрішнє середовище організації – це сукупність компонентів, пов’язаних між собою за допомогою певних структур у межах організації.

До факторів внутрішнього середовища відносять:

1. цілі – це конкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації.

2. структура – це взаємозв’язок рівні управління і видів робіт, які виконують служби та підрозділи підприємства.

3. завдання – це види робіт, які необхідно виконати певним способом та і зумовлений термін. Це робота з предметами праці, знаряддями праці, інформацією, людьми.

4. технологія – це спосіб перетворення вхідних елементів ( матеріалів, сировини) у вихідні (продукція або послуги) шляхом використання операцій.

5. працівники – роль цього фактору визначається здібностями, кваліфікацією, освітою знаннями, наявністю якостей лідера.

6. до ресурсів організації, що забезпечують виробничо-господарську діяльність є трудові, матеріальні, фінансові, енергетичні.

Для визначення майбутньої поведінки організації її керівництву потрібно мати уяву як про внутрішнє, так і про зовнішнє середовища, їх потенціали і тенденції розвитку, а також знати місце своєї організації в середовищі.

Зовнішнє середовище організації – це сукупність елементів, які не входять до складу організації, але здійснюють певний вплив на неї. Ці фактори поділяють на фактори прямої дії та фактори непрямої (опосередкованої) дії.

Зовнішнє середовище організації прямого впливу – це середовище, яке включає в себе елементи, що безпосередньо впливають на операції організації та відчувають на собі прямий вплив операцій організації.

Зовнішнє середовище організації опосередкованого впливу – це сукупність факторів, які можуть не здійснювати прямий, тобто негайний вплив на операції організації, але з часом будуть відображатись на них.