122. Сутність стратегії розвитку нац. Ек Укр в умовах глобалізації.

Концептуальні засади стратегії економічного та соц.го розвитку У. на 2002—2011 роки». Основними з них є:

1. Розвиток конкуренції, посилення державного регулювання суб’єктів природних монополій, підвищення прозорості їхньої діяльності, формування конкурентного середовища на ринках енер-гоносіїв, сільгосппродукції, транспортних перевезень, зв’язку, житлово-комунальних послуг, розміщення державного замовлення, централізованих капіталовкладень тощо.

2. Поглиблення, згідно з критеріями ЄС, лібералізації всіх сфер екон. Дія-ті. Такий підхід не суперечить логіці посилення дієзд.і держави, а навпаки — органічно з цим поєднується.

Основною стратегічною метою входження У. у ХХІ ст. має стати підвищення конкурентоспроможності ек-ки. Оскіль-ки пріоритетними напрямами державної політики є вихід Украї-ни на міжнародний ринок, приєднання до ГАТТ і СОТ, інтеграція до Європейського Союзу.

Розробка і реалізація державної стратегії підвищення конкурентоспроможності нац. ек-ки має бути постійним і безперервним процесом, з обов’язковим співвідношенням із потребами господарської діяльності.

Виходячи з тимчасового характеру дії чинників економічного зростання у минулі роки, для забезпечення економічного зростання у довгостроковому періоді виникає необх. у розробленні економічної стратегії, яка має ґрунтуватися на довготривалих чинниках зростання, що повинні мати насамперед внутрішню природу і формувати внутрішньо орієнтовану модель розвитку ек-ки, що забезпечить реалізацію стратегії. У такій моделі визначальними чинниками забезпечення динаміки економічного росту є внутрішній кінцевий попит, розширення внутрішнього ринку, посилення внутрішньої конкуренції.

Внутрішньо орієнтована модель розвитку спрямовується на якомога повніший (оптимальний в існуючих економічних умовах) ступінь ефективного використання внутрішніх ресурсів (передусім людських, науково-технологічних, фінансових — запозичене фінансування) і чинників розвитку; на захист національ- них інтересів в умовах глобалізації на основі впровадження інновацій у пріоритетних сферах діяльності; на формування інтелектуального капіталу та його захист, а також рівноправних, партнерських зовнішньоекономічних взаємовідносин.

128.Сутність наці, екон та зовнішньоек безпеки країни. Напрями її забезпечення.

Під поняттям нац. безпеки розуміють стан чи властивість держави забезпечувати адекватне реагування в умовах постійного дестабілізаційного впливу військових, економічних, політичних, екологічних, соціальних, техногенних та інших чинників. Важливою складовою нац. безпеки є економічна безпека. Економічна безпека характеризується таким станом нац. ек-ки, який дає змогу зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до розширеного самовідтво­рення та спроможний задовольняти потреби особи, сім’ї, сус-ва, держави.

За рівнями розрізняють такі види економічної безпеки, як: міжнародну, локальну і приватну.Аналізуючи економічну безпеку, розрізняють три основні фактори, що впливають на неї:економічна незалежність, що означає самостійне формування економічної політики, стійкість і стабільність нац. ек-ки, що передбачає забезпечення міцності і надійності всіх елементів економічної системи, здатність до саморозвитку і прогресу

Основною складовою ЕБ є зовнішньоекономічна безпека (ЗЕБ), яка полягає у:

1) попередженні загроз, спрямованих проти економічних інтересів держави та інших інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;2) створення сприятливих умов для розвитку НЕ шляхом посилення її конкурентоспроможності.

Загальна державна стратегія зовн-ек д-сті має реалізовуватися через такі заходи:

• залучення іноз інвестицій задля спрямування їх насамперед на розвиток пром вир-ва;

• забезпечення надійної охорони митних кордонів, удосконалення валютного контролю та припинення нелегального вивозу за межі У. вітчизняного капіталу;

• створення вільних економічних зон, розвиток міжнародного туризму;

• удосконалення методів управління зовнішньоекономічною діяльністю та здійснення її правового захисту з урахуванням світового досвіду;

• стратегічне планування і прогнозування зовнішньоек діяльності;

• здійснення дипломатичної та політичної підтримки зовнішньоекономічної діяльності.