Фізіологія. ВНД, ЦНС, Аналізатори
.docxБінауральний слух. Місце перебування джерела звуку досить легко визначається двовушним або бінауральним слухом. При глухоті на одне вухо установити просторову локалізацію звуку майже неможливо. Сила звукових сигналів, що надходять до обох вух, може бути різною. Вона буде більшою в тому вусі, з боку якого знаходиться джерело звуку. Якщо джерело звуку знаходиться ліворуч, звукова хвиля раніше досягне лівого вуха і воно піддасться сильнішому подразненню, ніж праве. Голова не лише поглинає звуки. Це своєрідний екран, що відбиває звукові хвилі. Тому в ліве вухо звуків потрапляє більше, а в праве – менше. Одне вухо чує краще, а друге – гірше. Сигнали різної інтенсивності, надходячи в мозок, перетворюються у відчуття напрямку звуку.
ВЕСТИБУЛЯРНИЙ АНАЛІЗАТОР
У підтриманні рівноваги, русі та положенні тіла в просторі беруть участь зоровий, руховий, шкірний та інші аналізатори. Однак найважливіше значення в цьому складному процесі орієнтування належить вестибулярному аналізатору, представленому переддвер’ям внутрішнього вуха, півколовими каналами, вестибулярним нервом та мозковою (корковою) частиною.
ІНТЕРОРЕЦЕПТИВНІ АНАЛІЗАТОРИ
Інтерорецептивні аналізатори, на відміну від екстерорецептивних, сберуть подразнення, що виникають у самому організмі. Рецептори, розміщені у внутрішніх органах, судинах, м’язах, називаються інтерорецепторами.
Залежно від подразнення інтерорецептори 382 діляться на механорецептори, барорецептори, осморецептори та хеморецептори.
Збудження інтерорецепторів у більшості випадків не супроводжується явним суб’єктивним відчуттям, в той же час воно доходить до центральної нервової системи і викликає певну рефлекторну відповідь.
РУХОВИЙ (ПРОПРІОРЕЦЕПТИВНИЙ) АНАЛІЗАТОР
Руховий аналізатор складається з пропріорецепторів – чутливих нервових закінчень у м’язах, суглобах та сухожилках, провідних шляхів і коркового відділу. За допомогою цього аналізатора організм тварини здійснює координацію рухів у просторі.
Імпульси від пропріорецепторів постійно інформують корковий відділ рухового аналізатора про стан м’язів, сухожилків та суглобів. На основі сукупності цих імпульсів виникає відчуття положення тіла та його окремих частин, які забезпечують переміщення організму в зовнішньому середовищі, змінюється робота органів кровообігу, дихання, травлення тощо.
ВЗАЄМОДІЯ АНАЛІЗАТОРІВ
Відчуття являє собою результат складної аналітичної та синтетичної діяльності головного мозку. Організм одночасно відчуває вплив багатьох подразників зовнішнього і внутрішнього середовища. Однак, завдяки взаємодії аналізаторів, що виявляється у взаємному підвищенні і зниженні збудження, відповідна реакція здорового організму чітко координована і цілеспрямована.
В основі взаємодії аналізаторів лежать процеси іррадіації та індукції. За допомогою умовних рефлексів доведено, що збудження, яке виникло у корковій частині одного аналізатора, широко іррадіюючи по корі, викликає підвищення збудливості також в інших аналізаторах. І навпаки, явище індукції збудження в одному аналізаторі супроводжується гальмуванням в іншому. Наприклад, запах м’яса і його смак викликають у голодного собаки настільки інтенсивне збудження нюхового і смакового аналізаторів, що тварина на деякий час перестає реагувати на світлові та звукові подразники помірної сили.
Згідно з останніми даними нервові центри мають особливі клітини, які реагують не тільки на адекватні, а й на неадекватні подразники. Так, у зоровому центрі знайдені клітини, що сберуть сигнали від інших аналізаторів. Це також сприяє взаємному впливу аналізаторів.
Фактів взаємодії аналізаторів є багато. Давно відомо, що подразнення холодових рецепторів знижує збудливість больових. Прикладаючи сніг або лід до забитого місця, ми викликаємо в корі великих півкуль сильний осередок збудження, що гальмує збудження центра болю.
Чутливість зорового аналізатора пов’язана з подразненням шкірних, слухових, нюхових та інших рецепторів. Регулярні заняття фіззарядкою й обтирання шкіри холодною водою підвищують гостроту зору. Шуми середньої і більшої інтенсивності, особливо шуми авіаційних моторів, знижують збудження паличок сітківки. Сила звука помітно збільшується в добре освітленій кімнаті. В темряві збудження слухового аналізатора падає. Світло впливає на нюх. При світлі чутливість до запаху вища, ніж у темряві.
Не лише збудження, а й виключення одного аналізатора відбивається на діяльності іншого. У людей, які втратили зір, особливо загострюється слух та почуття дотику. Якщо на відстані 1 км стріляють, то зрячий за допомогою слуху визначає розміщення гармати з точністю до 60–80 м вліво або вправо від дійсного місця. Сліпі в таких випадках помиляються на кілька метрів.
Збудливість аналізаторів можна підвищити тренуваннями і вправами. Виробляючи у сільськогосподарських тварин умовні рефлекси, ми не тільки поліпшуємо функціональні можливості аналізаторів, а й досягаємо позитивних результатів у підвищенні продуктивності, полегшенні праці по утриманню тварин.