§ 5. Додаткове рішення

Додаткове рішення є способом виправлення такого недоліку судового рішення, як його невизначеність і неповність, що озна­чає, що спір фактично не вирішено. Закон чітко регламентує, в яких випадках може бути прийняте додаткове рішення.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1. стосовно будь-якої позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2. суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3. суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 367 ЦПК;

4. судом не вирішено питання про судові витрати (п. п. 1—4 ч. 1 ст. 220 ЦПК).

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 220 ЦПК) тобто протягом 1—3 років.

Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. їх присутність не є обов'язковою (ч. З ст. 220 ЦПК).

На додаткове рішення поширюються загальні правила, що визначають порядок прийняття рішення і зміст рішення суду. Додаткове рішення не може змінювати по суті основне рішення, зачіпати права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

На додаткове рішення може бути подана апеляційна скарга (ч. 4 ст. 220 ЦПК).

При розгляді питання про ухвалення додаткового рішення основне рішення не набирає законної сили. Строк на оскарження обчислюється з моменту прийняття рішення.

Якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для ухва­лення додаткового рішення, він постановлює ухвалу про відмову в ухваленні такого рішення (ч. 5 ст. 220 ЦПК).

§ 6. Роз'яснення рішення суду

Роз'яснення рішення — один із способів усунення недоліків. У деяких випадках текст рішення виявляється викладеним неясно або суперечливо, тому його виконати важко або неможливо. Вип­равлення таких недоліків здійснюється судом шляхом роз'яснення рішення. Роз'яснити рішення може лише суд, який його ухвалив.

Роз'яснюючи рішення, суд не може змінювати його змісту (ч. 1 ст. 221 ЦПК). Суд лише має викласти його більш повно і зрозуміло.

Розгляд заяви про роз'яснення рішення і роз'яснення рішення судом допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до приму­сового виконання (ч. 2 ст. 221). Часткове виконання рішення не є перепоною для його роз'яснення у невиконаній частині. Якщо рішення виконане повністю, то воно не роз'яснюється.

Збіг строку пред'явлення виконавчих документів до виконання погашає право осіб, які беруть участь у справі, на роз'яснення рішення, якщо суд не поновив цей строк (ст. 23 Закону «Про виконавче провадження»).

Питання про роз'яснення рішення може бути порушене особа­ми, які беруть участь у справі, а також державним виконавцем.

Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом 10 днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державно­го виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду (ч. 3 ст. 221 ЦПК).

Суд постановляє ухвалу, якою роз'яснює рішення або відмо­вляє в його роз'ясненні. Ухвала, в якій роз'яснюється рішення суду, надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою. На ухвалу суду про роз'яснення рішення може бути подана апеляційна скарга (п. 12 ч. 1 ст. 293 ЦПК).