§ 2. Зміст і процесуальний порядок підготовки справи до судового розгляду

Завдання підготовки цивільної справи до розгляду суд, особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу викопують шляхом вчинення процесуальних дій, передбачених нормами глави 3 розділу III ЦПК, які становлять зміст стадії підготовки справи до судового розгляду.

За загальним правилом підготовка справи до судового розгляду починається одразу після відкриття суддею провадження у справі.

Згідно зі ст. 127 ЦПК після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі, а відповідачу одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї до­кументів, а також третій особі- — копія позовної заяви.

Таким чином, суд інформує відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, про те, хто і до кого пред'явив позов, до якого суду, про час і місце попереднього судового засідання.

Такі процесуальні дії суду дають можливість відповідачу та іншим особам, які беруть участь у справі, належним чином підготуватися до участі в попередньому судовому засіданні.

Зокрема, після отримання копій ухвали про відкриття прова­дження у справі та позовної заяви відповідач вправі подати до суду письмові заперечення проти позову.

Відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі. Заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених позивачем вимог чи їх певної частини або обсягу (ст. 128 ЦПК).

Крім того, до або під час попереднього судового засідання відповідач може пред'явити до позивача зустрічний позов за наявності умов, зазначених у ст. 123 ЦПК.

Вчинення цих процесуальних дій є важливим не лише для відпові­дача, а і і для суду, оскільки інформація, що міститься в запереченнях відповідача проти позову (а в разі пред'явлення ним зустрічного позову — та, що міститься в позовній заяві) дає змогу суду отримати більш повне уявлення про справжні обставини справи вже на цьому, першому етапі підготовки справи до судового розгляду.

Під час підготовки справи до судового розгляду суддею має бути призначено й проведено протягом одного місяця з дня від­криття провадження у справі попереднє судове засідання (ст. 129 ЦПК). Про час і місце проведення попереднього судового засі­дання суддя зобов'язаний вказати в ухвалі про відкриття про­вадження у справі (п. 4 ч. 4 ст. 122 ЦПК).

Норми, що регламентують процесуальний порядок поперед­нього судового засідання, є новелами чинного ЦПК. Включення до ЦПК цих норм зумовлене тим, що згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК цивільні справи в судах першої інстанції розглядаються одноо­собово суддею, який є головуючим і діє від імені суду. Тому, як слушно зазначається в теорії цивільного процесуального права,

стало можливим укладення мирової угоди, залишення заяви без розгляду, зупинення провадження у справі не лише па стадії судового розгляду, як це було раніше, а й на стадії підготовки справи до судового розгляду. Однак розпорядчі дії сторін і волевиявлення суду потребують законодавчого закріплення. З цією метою передусім і передбачена можливість проведення по­переднього судового засідання. Воно спрямоване на прискорення процесу без шкоди для реалізації принципів законності¹.

Проведення попереднього судового засідання не пов'язане з розглядом і вирішенням справи по суті, тобто в ньому не повинні досліджуватися докази, встановлюватися факти, що мають ма­теріально-правове значення, правове становище суб'єктів спору та інші питання, які стосуються суті правового конфлікту.

Попереднє судове засідання є обов'язковим для кожної цивіль­ної справи за винятком випадків, установлених ЦПК (зокрема воно не проводиться у справах наказного провадження).

Попереднє судове засідання проводиться згідно з ч. 1 ст. 130 ЦПК з метою:

1. з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду;

2. забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

Тому попереднє судове засідання проводиться з дотриманням

загальних правил, встановлених нормами глави 4 розділу III ЦПК, із винятками, обумовленими метою та завданнями стадії Підготовки справи до судового розгляду.

Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 2 ст. 130 ЦПК). Тому, визначаючи час і місце попереднього судового засідання, суддя має враховувати певний строк, необхідний для того, щоб особи, які викликаються в судове засідання, мали достатньо часу для явки до суду і підготовки до участі в попе­редньому судовому засіданні.

За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до суду проведення попереднього судового засідання може бути відкладе­но, якщо причини неявки будуть визнані судом поважними.

У разі неявки в попереднє судове засідання сторони без поваж­них причин або неповідомлення нею причин неявки з'ясування обставин у справі проводиться судом на підставі доказів, про падання яких було заявлено до або під час попереднього судо­вого засідання.

У подальшому процесуальний порядок проведення судового засідання залежить від його мети.

Попереднє судове засідання передусім проводиться з метою з'ясування можливості урегулювання спору до судового роз­гляду.

Для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує питання: чи не відмовляється позивач від позову; чи визнає позов відповідач; чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду.

У свою чергу сторони можуть викласти суду свою думку щодо можливості врегулювання спору до судового розгляду.

Так, позивач може відмовитися від позову, а відповідач — визнати позов, зробивши про це усні заяви або виклавши свою відмову від позову чи визнання позову в адресованих суду пись­мових заявах, які долучаються до справи.

До ухвалення судового рішення в зв'язку з відмовою позивача від позову чи визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сто­ронам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, яка висловила намір вчинити такі дії, у повноваженнях на їх вчинення.

При відмові позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позо­ву відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ст. 174 ЦПК).

Сторони можуть укласти в попередньому судовому засіданні мирову угоду з метою врегулювання спору до судового розгляду на підставі взаємних поступок, і вона може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета позову.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про цс суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлен­ня про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, вона приєднується до справи.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сто­ронами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.

У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи прова­дження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси ін­ших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ст. 175 ЦПК).

Отже, ухвалення в попередньому судовому засіданні су­дового рішення в разі відмови позивача від позову, визнання відповідачем позову, укладення сторонами мирової угоди має здійснюватися судом із дотриманням правил, установлених у ст. ст. 174, 175 ЦПК.

У разі, якщо сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду (ч. 5 ст. 130 ЦПК).

Урегулювання спору між сторонами до судового розгляду дозволяє суду процесуально закріпити розпорядчі дії сторін, а самим сторонам уникнути передачі на судовий розгляд по суті вже вирішеної справи. Крім того, суд, особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу економлять свій час і кошти.

Водночас якщо спір між сторонами не врегульований до судового розгляду, то процесуальна діяльність суду та інших учасників процесу в попередньому судовому засіданні спрямовується на забезпечення умов для правильного і швидкого вирішення справи.

Отже, у разі, якщо спір не врегульовано до судового розгля­ду, то суд:

1) уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову. З цією метою суддя опитує позивача по суті заявлених ним позовних вимог, з'ясовує у нього можливі заперечення з боку відповідача. Відповідачу надається можливість попередньо заявити про запере­чення проти позову і надати докази, що підтверджують його запере­чення. У зв'язку з вчиненням процесуальних дій щодо з'ясування заявлених позовних вимог і заперечень суд роз'яснює сторонам їх право на закінчення процесу шляхом укладення мирової угоди або звернення до третейського суду для вирішення спору;

2. вирішує питання щодо складу осіб, які братимуть участь у справі. З цією метою суд перевіряє, чи є позивач і відповідач належними сторонами. У разі, якщо судом буде встановлено, що відповідач є неналежним, суд може вирішити питання про вступ у справу належного відповідача. Однак заміну неналежного відпові­дача на стадії підготовки справи до судового розгляду, зокрема в попередньому судовому засіданні, суд здійснювати не вправі.

У попередньому судовому засіданні може виявитися, що не всі заінтересовані у справі особи виступають як позивачі чи від­повідачі. Тоді суд за необхідності розширення кола позивачів інформує про справу, заінтересованих фізичних і юридичних осіб, а ті самостійно вирішують, чи будуть вони звертатися за судовим захистом. Однак якщо в попередньому судовому засідан­ні суд встановить, що у справі мають обов'язково взяти участь співвідповідачі, то вони мають бути залучені судом до участі у справі незалежно від їх бажання.

Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів допус­кається, якщо:

• предметом спору є загальні права і обов'язки кількох по­зивачів або відповідачів;

- права і обов'язки кількох позивачів або відповідачів мають одну підставу;

• предметом спору є однорідні права та обов'язки.

У попередньому судовому розгляді суд має вирішувати пи­тання і про вступ у процес третіх осіб, а також про залучення в необхідних випадках до участі у справі відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування для надання висновку у справі. Проте якщо про це є пряма вказівка закону (ст. ст. 240, 244 та інші), то залучення до участі у справі представ­ника відповідного органу державної влади та місцевого самовряду­вання є обов'язковим. При цьому суд має враховувати думку сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та чітко сформулювати питання, на які мають бути надані відповіді у висновку;

3. визначає юридичні факти, які необхідно встановити для вирішення спору та які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню. Таким чином, у попередньому судовому засіданні вирішується питання про предмет доказування в конк­ретній цивільній справі. Аналіз юридичних фактів, що входять до предмета доказування, надає суду можливість точно визначити коло доказів, необхідних для правильного вирішення справи;

4. з'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунто­вувати свої доводи або заперечення щодо невизнаних обставин, і встановлює строки їх подання. Відповідно до ст. 131 ЦПК сторони зобов'язані подати свої докази або повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Такі самі обов'язки покладаються й на інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо ці особи вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів вони можуть заявити клопотання про забезпечення цих доказів. Суд може забезпечити докази способами, установленими ч. 2 ст. 133 ЦПК. Такими способами є: допит свідків, призначення експертизи, витребування і (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів. Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою. Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи (ч. 4 ст. 135 ЦПК);

5. за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судо­ві доручення щодо збирання доказів. За загальним правилом сторони зобов'язані надати свої докази в строк, установлений судом із урахуванням часу, необхідного для їх надання. Однак у випадках, коли щодо одержання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази (ч. 1 ст. 137 ЦПК). Крім того, суд, який розглядає справу, у разі необхідності збирання доказів за межами його територіальної підсудності доручає від­повідному суду провести певні процесуальні дії за правилами, встановленими ст. 132 ЦПК.

У попередньому судовому засіданні суд за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, може вирішити питан­ня про виклик свідків. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (проживання) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити (ст. 136 ЦПК). При вирі­шенні питання про виклик свідка суд має керуватися ст. ст. 51, 52 ЦПК, які визначають коло осіб, що не підлягають допиту як свідки, а також коло осіб, що мають право відмовитися від давання показань як свідок.

У разі необхідності проведення допитів у майбутньому судо­вому розгляді неповнолітніх свідків у попередньому судовому засіданні суд має вживати заходів до того, щоб у судове засі­дання були викликані педагог чи батьки, усиновлювачі, опікун, піклувальник, якщо вони не заінтересовані у справі.

У попередньому судовому засіданні для з'ясування обста­вин, що мають значення для справи та потребують спеціальних знать в галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, вирішує також питання щодо проведення експертизи згідно з правилами, встановленими ст. ст. 143—149 ЦПК, щодо залучення до участі в справі спе­ціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу від­повідно до правил, установлених ст. ст. 54 — 56 ЦПК;

3. у невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів відповідно до правил, установлених ст. ст. 140-142 ЦПК;

4. за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову. Згідно з ч. З ст. 151 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може ут­руднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позов забезпечується шляхом застосування одного зі способів, установле­них ч. 1 ст. 152 ЦПК, однак у разі необхідності судом можуть бути застосовані й інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, що виплачується в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включа­ючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по дог­ляду за дитиною до досягнення нею 3-річпого віку, на допомогу, що виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організа­ціями, а також на вихідну допомогу та допомогу по безробіттю. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимча­сової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії тимчасовому адміністратору, лікві­датору банку або Національному банку України при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку (ст. 152 ЦПК);

8) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судо­вого розгляду. Зокрема, суд у попередньому судовому засіданні для забезпечення правильного й своєчасного розгляду справи може за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, а також із власної ініціативи постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача або до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Залежно під обставин справи суд вправі постановити ухвалу про роз'єднання кількох об'єднаних у одне провадження вимог у самостійне провадження, якщо їх спільний розгляд утруднює вирішення справи;