Глава 12 Судові витрати

§ 1. Поняття, функції та види судових витрат

У цивільному процесі історично склався інститут судових витрат, який встановлює «оплатність» процесу судового захисту прав та інтересів, що охороняються законом. Кошти на утриман­ня судової системи можуть бути одержані лише з двох джерел: державне забезпечення та забезпечення Заінтересованими у справі сторонами. Забезпечення правосуддя із першого джерела обгрун­товане визнанням правосуддя одним із видів державної влади в Україні (ч. 1 ст. 6 Конституції), а також визнанням правосуддя як невід'ємної функції держави. Забезпечення правосуддя пов­ністю із другого джерела обумовлює утворення альтернативної державному правосуддю системи вирішення спорів та захисту порушених прав.

Процесуальний закон не містить визначення судових витрат. Під судовими витратами в широкому розумінні треба розуміти кошти, необхідні для утримання судової системи для охорони і захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб та держави. Судові витрати у вузькому розумінні становлять собою витрати, які несуть сторони, треті особи із само­стійними вимогами у справах позовного провадження, заявники і заінтересовані особи в справах окремого провадження, стягувач і боржник у справах наказного провадження, за вчинення цивільних процесуальних дій, пов'язаних із розглядом справи в порядку цивільного судочинства.

Правова природа судових витрат визначає специфіку джерела їх правового регулювання. Основним джерелом регулювання судо­вих витрат є норми ЦПК (глава 8 розділу 1 ст. ст. 79 — 89), ст. 99, ч. 5 ст. 119, ч. ч. 1, 2 ст. 121, п. 6 ч. 1 ст. 214, п. 4 ч. 1 ст. 215, ч. б ст. 229, ч. 7 ст. 235, ч. 2 ст. 240, ч. 4 ст. 255, п. 9 ч. 1 ст. 293, ч. 2 ст. 297, ч. 2 ст. 327, ч. ч. 4, 5 ст. 355, ч. 3 ст. 368, ст. 409, п. п. 2, 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення»). Регулювання судових витрат підпадає під дію норм процесуального права.

Це пояснюється тим, що юрисдикція цивільно-правових норм визначається не лише за об'єктом регулювання — відносини з приводу матеріальних благ, а й за суб'єктами регулювання — учасникам цивільного обороту. У відносинах з приводу судових витрат особи виступають не як учасники цивільного обороту, а як учасники цивільного процесу. Майнові відносини учасників цивільного обороту регулюються нормами цивільного права, а майнові відносини учасників цивільного процесу — нормами цивільного процесуального права стосовно судових витрат.

Покладання судових витрат на сторони в цивільному процесі покликане відшкодувати витрати, які несе держава у зв'язку зі здійсненням правосуддя у цивільних справах, а також виграти добросовісних учасників цивільних процесуальних правовідносин. У цьому випадку інститут судових витрат виконує компенсаційну (відновлювальну) функцію. Оскільки мають місце випадки необгрунтованих звернень за судовим захистом (так зване «сутяжниц­тво»), інститут судових витрат покликаний їм запобігші У цьому виявляється його превентивна (запобіжна) функція.

Частина 1 ст. 79 ЦПК поділяє судові витрати на судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. Розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, па відміну від судового збору залежить не від ціпи заявлених позовних вимог та їх характеру, а від фактичних витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та з виконанням ними певних функцій, а також з проведенням судових експертиз.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК до витрат, пов'язаних із роз­глядом судової справи, належать:

1. витрати на інформаційно-технічне забезпечення;

2. витрати на правову допомогу;

3. витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

4. витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

5. витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за міс­цем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення мають сплачуватися до початку провадження у справі, їх сплата є умовою початку такого провадження. Несплата судового збо­ру або витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи зумовлює залишення позовної заяви без руху, про що пос­тановляється відповідна ухвала (ч. 1 ст. 121 ЦПК). Інші судові витрати пов'язані з провадженням у вже розпочатій справі.